Розвиток зернового ринку

Зернове господарство України є стратегічною і найефективнішою галуззю народного господарства. Зерно і вироблені з нього продукти завжди ліквідні, оскільки становлять основу продовольчої безпеки держави.

Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дають змогу отримувати високоякісне продовольче зерно в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу.

Зерновий ринок являє собою систему товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю і зберіганням. Суб'єктами ринку зерна є товаровиробники зерна, підприємства із зберігання зерна, суб'єкти заставних закупок зерна і проведення інтервенційних операцій, акредитовані біржі та інші (рис. 1).

У цілому зерновий комплекс є основою для розвитку внутрішнього ринку зерна, хлібобулочної, борошно-круп'яної промисловості, спиртової, кондитерської, комбікормової, виробництво біоетанолу та інших галузей. В окремих випадках, від господарського току до кінцевої реалізації процес руху зерна акумулює в собі від 3 до 22 суміжних або побічних виробництв, які відбиваються на вартості кінцевого продукту.

Риc. 1. Суб'єкти ринку зерна України

Прийнявши у 2002 р. Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», держава визначила пріоритетність виробництва зерна і взяла на себе зобов'язання сприяти розвитку та стабільному функціонуванню його ринку. Визначені засади державної політики щодо регулювання ринку зерна. Це, насамперед, надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної підтримки суб'єктам заставних закупівель зерна та проведення інтервенційних операцій, забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо нарощування його експорту; встановлення мінімальної гарантованої ціни на заставне зерно; недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його переробки; контроль за якістю зерна та його збереженням.

Подальший розвиток галузі вимагає ґрунтовної економічної оцінки, перегляду ряду позицій щодо технічно-технологічних, організаційно-економічних та ринкових умов функціонування всього комплексу. Пріоритетними кроками у розв'язанні зернової проблеми є досягнення рівноваги попиту та пропозиції, удосконалення державного регулювання і механізмів підтримки виробництва, забезпечення виваженої цінової політики, нарощення експортного потенціалу, формування належної інфраструктури зернового ринку тощо.

Нині інфраструктура зернового ринку в Україні фактично сформована (рис. 2) - створено мережу бірж, агроторгових домів, створюються оптові продовольчі ринки, проте рівень їхнього функціонування далекий від бажаного.

Рис. 2. Наявність інститутів інфраструктури аграрного ринку станом на 1.01.2011 p., шт.

На регіональному рівні такі структури існують здебільшого формально, а виробники продовжують реалізовувати продукцію посередникам. Фактично працює менше, ніж половина агроторгових домів, обслуговуючих кооперативів, заготівельних пунктів, товарна наповненість зазначених об'єктів ринкової інфраструктури, а відповідно і їхній вплив на ціноутворення, є досить незначним. Через біржі безпосередньо товаровиробниками реалізується менше 1 % зерна, а основна маса продукції реалізується через комерційних посередників, які контролюють експортні, оптові та дрібнооптові товаропотоки та диктують власні ціни. У зв'язку з цим потрібно вживати заходи щодо формування дієвої ринкової інфраструктури як одного з інструментів оздоровлення фінансового стану сільського господарства, підвищення його інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності.

Для організації належного зберігання зерна, станом на 1 липня 2011 p., в галузі налічується 659 сертифікованих зерноскладів загальною потужністю 28143,4 тис. т та 23785 несертифікованих складів (зерносховищ), у тому числі 10272 місткістю до 500 т, 6997 - від 500 до 1000 т, 5175 - від 1000 до 3000 т, 1008 - від 3000 до 5000 т, 333 - понад 5000 т (табл. 1). Загальна місткість сертифікованих зерносховищ становить 26308,4 тис. т. Тобто загальна потужність сертифікованих і несертифікованих зерноскладів становить 54451,4 тис. т.

Таким чином, до 2015 р. необхідно продовжувати реконструкцію діючих та будівництво нових сертифікованих складів, особливо в Одеській, Полтавській, Кіровоградській, Вінницькій, Херсонській та Київській областях.

З метою удосконалення державного регулювання аграрного ринку та зниження цінових коливань у 2005 р. було створено Аграрний фонд. Проте внаслідок систематичної нестачі коштів протягом 2005-2010 pp., Аграрний фонд не міг ефективно впливати на зерновий ринок та забезпечити цінову стабілізацію.

У 2011 р. Аграрному фонду передбачено фінансування за спеціальним фондом державного бюджету в обсязі 2,2 млрд. грн. та від розміщення облігацій внутрішньої державної позики - 5,0 млрд. грн. У березні поточного року Аграрним фондом проведено процедуру закупівлі та взято зобов'язання на поставку 895 тис. т продовольчого зерна на суму 1,5 млрд. грн.

У II півріччі 2011 р. Аграрний фонд продовжуватиме здійснювати закупівлі зернових і круп'яних культур на суму 3,8 млрд. грн. Необхідні кошти виділено Урядом. З урожаю зернових 2011 р. планується закупити: ранніх зернових - 1,7 млн. т на суму 2,9 млрд. грн., (пшениці -1,6 млн. т на суму 2,7 млрд. грн., жита - 31 тис. т на суму 50,9 млн. грн. і ячменю - 40 тис. т на суму 66,8 млн. грн.), кукурудзи - 450 тис. т на суму 676 млн. грн., круп'яних культур - 70 тис. т на суму 230 млн. грн.

Сумарно цього року Аграрним фондом заплановано сформувати державний інтервенційний фонд обсягом 3,1 млн. т зернових і круп'яних культур. Із запланованих обсягів закупівлі пшениці 80 % становитиме продовольча група.

Продовольче зерно буде використане як інструмент цінового регулювання ринку хліба соціальних сортів. Адже саме завдяки державним товарним інтервенціям борошна ціни на хліб соціальних сортів залишаються стабільними, не зважаючи навіть на значне здорожчання зерна.

Нині Аграрним фондом закуплено на форвардних умовах майже 900 тис. т зернових, що дало можливість суттєво підтримати сільгосптоваровиробників у період проведення весняно-польових робіт та збирання ранніх зернових культур.

Проблеми бюджету України 2011 р. змусили Уряд від 1.07. 2011 р. тимчасово до 1.01.2014 р. звільнити від оподаткування ПДВ операції з постачання зернових культур, окрім першого постачання сільгоспвиробниками та другого елеваторами. Таким чином, переробні підприємства та експортери не мають можливостей відшкодувати податковий кредит при закупівлі зерна. Окрім того, не застосовується нульова ставка ПДВ у разі експорту зерна, що лишає експортерів відшкодування ПДВ.

Верховна Рада України 21 квітня 2011 р. взяла за основу зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими вводиться 9-14 % мито на експорт зерна до 2012 р. Зокрема, документом передбачається до 1 січня 2012 р. встановити ставки вивізного (експортного) мита на пшеницю, ячмінь, кукурудзу. А саме: пшеницю і суміш пшениці та жита (меслин), полбу - 9 %, але не менше 17 євро за 1 т; ячмінь - 14 %, але не менше 23 євро за 1 т; кукурудзу - 12 %, але не менше 20 євро за 1 т.

За наявної світової тенденції підвищення цін на зерно такі дії Уряду є виправданими та не повинні суттєво вплинути на внутрішнє ціноутворення.

Таблиця 1

Наявність та місткість несертифікованих складів (зерносховищ)
станом на 1.07.2011р.

Однак введення в дію нового механізму ГЩВ та справляння експортних мит призвели до ситуації, коли на початку жнив 2011 р. закупівельні ціни на зерно знизилися до рівня 1300- 1500 грн./т по продовольчій пшениці та 1400 -1800 грн./т по ячменю. На даний час є певна тенденція до зростання ціни на ячмінь.

Формування цін на зерно повинно здійснюватись завдяки посиленню ролі державних агентів (Аграрний фонд, ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України»). Гарантовані ними ціни (ціни підтримки або мінімальні ціни) на зерно застосовуються у випадку, якщо середні ринкові ціни нижче мінімальних, а також при реалізації зерна безпосередньо у державні фонди при здійсненні доплат товаровиробникам з виробництва зерна у випадках, передбачених законодавством.

У середньостроковій перспективі внаслідок активізації закупівель на зовнішніх ринках та зернових інтервенцій в Аграрний фонд можна прогнозувати стабілізацію цінової ситуації і зростання закупівельних цін у сільськогосподарських товаровиробників.

Для забезпечення ефективного функціонування зернового ринку в перспективі необхідно внести зміни до Податкового Кодексу України в частині:

• запровадження щорічних змін щодо справляння ПДВ і експертного мита залежно від зміни цінової кон'юнктури на світовому ринку зерна;

• пільгового оподаткування експорту продуктів переробки зерна та підприємств переробки зерна на біоетанол;

• відміни податку на прибуток для підприємств, що переробляють зерно на біоетанол.

Згідно з розробленою Міністерством аграрної політики та продовольства України та Національною академією аграрних наук України галузевою програмою «Зерно України - 2015» посівні площі зернових культур в Україні мають становити близько 16 млн. га, у тому числі: озимої пшениці - не менше 6,0 млн. га, озимого ячменю - 1,2, озимого жита-0,3, кукурудзи - 4,0, ярого ячменю - 2,2 млн. га. Площі посіву проса і сорго - 0,5 млн. га, гречки - 0,3 млн. га.

Виробництво зерна на цих площах за середньої урожайності 43-45 ц/га становитиме у 2015 р. близько 71 млн. т.

Реалізація програмних положень щодо забезпечення матеріально-технічними ресурсами, дотримання технологічних параметрів виробництва зерна та ефективності економічних механізмів розвитку ринку зерна дасть змогу забезпечити його виробництво у 2015-2017 pp. на рівні 71-80 млн. т (табл. 2).

Таблиця 2

Баланс попиту та пропозиції зерна в Україні

Україна цілком реально може відновити використання зерна тваринництвом у межах 17,2-19,4 млн. т, враховуючи заплановане збільшення загального поголів'я великої рогатої худоби на 11,0 % та корів - на 15,6 %. Відповідно до балансу попиту та пропозиції зерна в перспективі зерно в країні буде використовуватися таким чином: на харчування - 7 млн. т, насіння - 3,1, фуражні цілі - 17-19,4 та експорт - 35-36 млн. т.

Загальний попит на зерно та продукцію його переробки у 2015 р. становитиме майже 69 млн. т, половину з якого планується експортувати. Прогнозується тенденція до збільшення витрат зерна на споживання населення більш ніж на 5 %, на 10 % зросте обсяг посівного матеріалу зернових та на 16,3 % збільшиться потреба у кормах і становитиме близько 17200,0 тис. т зерна. Найбільше зростання попиту відбудеться з боку переробки на нехарчові цілі, а саме на виробництво біоетанолу більш ніж втричі, до 5000,0 тис. т.

Споживання хлібних продуктів у 2015 р. має відповідати рекомендованим нормам споживання й становити 120,0 кг на 1 особу. Такі показники будуть досягнуті завдяки збільшенню фонду споживання хліба до 5400,0 тис. т, з урахуванням прогнозного зменшення населення України.

Кон'юнктура світового ринку дає змогу прогнозувати стрімке збільшення експорту зерна до 35-36 млн. т.

Першочергове завдання держави - гарантувати продовольчу безпеку населення. Тому формування достатніх запасів зерна (продовольчого та фуражного) при даному обсязі його виробництва на рівні чотиримісячного запасу внутрішнього споживання є пріоритетним завданням Уряду. Таким потребам відповідає обсяг зерна на підприємствах від 6 до 7,2 млн. т.

Не менш важливим завданням держави є цінове регулювання ринку. З метою запобігання стрімкому обвалу цін, особливо в період перших двох-трьох місяців після збирання врожаю, держава буде вилучати з ринку 2,5-3,5 млн. т продовольчого зерна, у тому числі близько 1-1,5 млн. т на формування Аграрним фондом державного продовольчого резерву, та 1,5-2 млн. т - на створення тримісячного незнижуваного регіонального запасу зерна. Для цього прогнозується збільшення фінансування діяльності Аграрного фонду до 18 млрд. грн.

Одним із важливих напрямків підтримки експорту є розбудова систем річкових та морських припортових елеваторів. При виробництві у 2015 р. 71 млн. т зерна в Україні достатньо наявних потужностей для його зберігання, оскільки 9,0 млн. т буде вироблено і використано у господарствах населення, а кукурудза буде надходити у склади не раніше вересня місяця, 4,5 млн. т зерна буде використано на корм худобі та 2,1 млн. т - для переробки на харчові та нехарчові цілі.

Однак при збільшенні у 2015 р. експорту зерна до 35- 36 млн. т необхідно збільшити відвантаження його щомісяця до 3,0-3,5 млн. т, що вимагає організації чіткої роботи портових елеваторів, або побудови нових потужностей на 8,5-9,0 млн. т (табл. 3).

Таблиця 3

Потреба в елеваторних потужностях за галузевою програмою «Зерно України - 2015»

Необхідне запровадження нової схеми логістики зернового ринку України, що передбачає визначення двох зон: експортна - це регіони, які наближені до портових елеваторів; і зона внутрішнього споживання - у цих регіонах доцільніше споживати зерно для тваринництва й переробки (рис. 3).

У зоні внутрішнього споживання буде реконструйовано або побудовано лінійні елеватори потужністю близько 10 млн. т, а у експортній зоні будуть побудовані портові елеватори потужністю 9 млн. т.

Запровадження нової логістики лише на основі економії коштів на перевезенні зерна дасть змогу щороку заощаджувати галузі близько 3 млрд. грн. (рис. 4)

Митна політика в торгівлі зерном відіграє провідну роль у формуванні ринку і буде ґрунтуватися на загальних принципах розвитку торгових відносин з країнами-партнерами, що важливо в першу чергу для інтеграції в світову торгівельну систему.

Опубліковано: Жук В.М. Розвиток зернового ринку / В.М. Жук, М.П. Сичевський // Наукове обґрунтування інтенсифікації виробництва зерна в Україні: виступи науковців на засіданні Президії Національної академії аграрних наук України 27 липня 2011 р. – К.: Аграрна наука, 2011. – 156 с. - С.92-101.

До списку статей