Новини

new

В.М. ЖУК, к.е.н.,
зав. відділом методології обліку і аудиту,
ННЦ «Інститут аграрної економіки»

Реформування бухгалтерського обліку та звітності: стан та перспективи

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

  • Обоснована стратегическая необходимость адаптации отечественной системы учета и отчетности к международным стандартам финансовой отчетности с учетом реалий в экономике и национальных интересов Украины.
  • Проведен критический анализ результатов реформирования учета и отчетности в Украине и определены нерешенные в данном вопросе проблемы.
  • Разработаны рекомендации для общегосударственного и отраслевого уровней по дальнейшему реформированию учета и отчетности в связи с стремлением Правительства Украины к членству в ВОТ и ЕС.

Key issues that are examined:

  • Strategic necessity of adaptation of domestic accounting and reporting system to the international financial reporting standards is proved in view of realities in economy and national interests of Ukraine.
  • The critical analysis of results of reforming of the accounting and the reporting in Ukraine is carried out and unresolved problems in the given question are determined.
  • Recommendations for nation-wide and branch levels on the further reforming the accounting and the reporting are developed in connection with aspiration of the Government of Ukraine to membership in WTO and EU.

Визначивши стратегічну ціль - перехід до ринкових форм господарювання, Україна взяла курс на проведення корінних економічних реформ. Складовою цього процесу став процес входження національного господарства України в систему світового господарства. Віхами на цьому шляху визначено вступ України в Світову Організацію Торгівлі (СОТ) та до Європейського Співтовариства (ЄС). Даний стратегічний курс об’єктивно потребує адаптації вітчизняної системи бухгалтерського обліку, звітності та контролю до міжнародних стандартів.

Переважна більшість з вище окреслених проблем актуальні не тільки для України, а і для інших країн Співдружності: незалежних держав, які донедавна мали одну школу бухгалтерського обліку. Тому не один рік триває міжнародна наукова дискусія з цього приводу, у якій приймають участь науковці й фахівці профільних міністерств і відомств.

Оцінка ситуації та напрями вирішення означених проблем викладені в останніх монографіях і статтях провідних вчених України і країн Співдружності П.С. Безруких, О.С. Бородкіна, М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, М.Я. Дем’яненка, Г.Г. Кірейцева, М.М. Коцупатрого, В.Г. Лінника, В.Б. Моссаковського, В.М. Пархоменка, М.С. Пушкаря, П.Т. Саблука, Я.В. Соколова, В.І. Стражева, П.Я. Хомина, М.Г. Чумаченка, В.І. Цуркану, В.Г. Швеця, А.П. Шпака та інших. Аналіз цих публікацій дає підстави стверджувати, що існує значний спектр оцінок триваючого процесу реформування від повного схвалення запроваджених державою новацій і закликів до тотального запровадження міжнародних стандартів у національну систему обліку, звітності та контролю до критичного неприйняття форсування цього процесу.

Окремо виділяється поміркований підхід, що відстоює напрямок, який передбачає “необхідність з’ясування змісту, призначення та можливостей усіх без винятку впроваджених у національну систему обліку інновацій, оцінки їх впливу на ефективність рішень із використанням критерію корисності, некорисності або шкідливості” [8, с. 103] та позицію, згідно з якою “главная сложность, связанная с продвижением в этом направлении, - ни методологические особенности, ни отсутствие компьютерной техники, а менталитет.” [24, с.110].

У процесі ротації провладної політичної еліти, в Україні поряд з науковими публікаціями оприлюднені нові програмні документи підготовані Урядом і громадськими організаціями. Перший представлений Програмою діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” [19]. Другий - “Пропозиції Президенту “Нова хвиля реформ” [21] розроблений Комісією “Блакитної стрічки” Програми розвитку ООН (ПРООН), що працювала під головуванням А. Аслунда та О. Пасхавера.

Вказані документи є узагальненням концептуального бачення напрямів соціально-економічних перетворень у державі Урядом Президента України В.А. Ющенка та групи провідних радників ПРООН в Україні.

Не вдаючись у детальний аналіз змісту вище вказаних програмних документів, варто відмітити, що у Програмі діяльності Уряду проблемам обліку, звітності та контролю приділяється значна увага, зокрема, ставиться завдання максимально зблизити принципи податкового та бухгалтерського обліків [19, с.48]. Пропозиції фахівців ПРООН щодо реформування державного управління, фінансової і податкової сфери та засад приватизації і регуляторної політики не акцентують уваги на напрямах удосконалення інформаційних каналів, через які органи державної виконавчої влади та інвестори отримують зворотну інформацію про стан та поведінку об’єктів управлінського впливу та механізми здійснення дієвого контролю.

У зв’язку з цим, для професійних кіл економістів-бухгалтерів є всі підстави для того, щоб вивести на якісно новий рівень наукову дискусію, в ході якої має бути досягнутий консенсус та відпрацьовані напрями подальшої стратегії і тактики реформування бухгалтерського обліку, звітності та контролю з метою їх ефективної адаптації до вимог міжнародних стандартів обліку і звітності з врахуванням національних потреб і ментальності.

Дана стаття присвячена вирішенню означених проблем.

Важливість прийнятих нормативних документів

Освоєння міжнародних стандартів з обліку, звітності та контролю Україна задекларувала зі становленням своєї державності.

Головною ланкою в інформаційному забезпеченні управління (на рівні держави, галузей, певних ринків та конкретних підприємств) був і буде бухгалтерський облік та бухгалтерська (нині фінансова) звітність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1786 “Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” розпочато радикальну реформу по приведенню національної системи бухгалтерського обліку у відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ).

Наступним етапом трансформації бухгалтерського обліку в країні стало прийняття Верховною радою України Закону України від 16 липня 1999 року “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та затвердження Міністерством фінансів України на основі МСФЗ національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО). На сьогодні затверджені і діють 28 таких положень, що регламентують ведення обліку.

В якості національних запроваджено міжнародні принципи щодо:

  • побудови і застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;
  • визначення методів та принципів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в спеціальних нормативно-правових актах - положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (П(С)БО);
  • регулювання питань методології обліку та фінансової звітності виключно Мінфіном України, а самих форм звітності лише за погодженням з Держкомстатом України, тобто усунення від цієї справи галузевих міністерств;
  • можливості застосування облікової політики – як сукупності принципів, методів і процедур, що використовуються конкретним підприємством для складання і подання його фінансової звітності. Відповідальності власника за організацію та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;
  • організації внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, як обліку, який не регулюється П(С)БО, а проводиться на розсуд та задля задоволення інформаційних потреб керівництва підприємства, та іншого.

Проводячи реформу бухгалтерського обліку, професійна еліта України балансує між двома важливими полюсами цієї проблеми:

  • з однієї сторони - збереження національних методологічних напрацювань, що базуються на завданнях і функціях обліку, які враховують національну ментальність (російсько-радянська бухгалтерська школа, що формувалася під історичним впливом європейської континентальної бухгалтерської школи). Розгляд Урядом національного бухгалтерського обліку і звітності як елементу національної безпеки. Звідси сприйняття та застосування в якості національних МСФЗ поступово та у випадках їх не протиріччя національним інтересам. Саме за таким пріоритетом розробляються та впроваджуються МСФЗ у країнах, що мають стійкі історичні школи бухгалтерського обліку (США, Німеччина, Великобританія, Франція, Росія та інші);
  • з іншої сторони - беззастережне сприйняття в якості національних МСФЗ, коли бухгалтерський облік сприймається як ділова мова бізнесу в глобальній економіці, що важливо для країн, які потребують значних зовнішніх інвестицій.

Україна обрала практику застосування нових підходів у методології й організації бухгалтерського обліку та фінансової звітності, яка, безперечно, сприятиме вступу України до СОТ, співпраці з ЄС та зростанню потоків іноземних інвестицій.

Аналогічна орієнтація і в статистиці. Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 року № 326 “Про концепцію побудови національної статистики України та державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики”, Україна започаткувала процес приведення до міжнародних стандартів статистичної звітності.

З прийняттям Верховною Радою України Закону України від 13 липня 2000 року “Про державну статистику”, значно скоротилися переліки та показники форм статистичної звітності для суб’єктів господарювання. Статистика в Україні почала ширше застосовувати методологію статистичних спостережень та вибіркових досліджень тестових підприємств, сприймаючи досвід у цьому розвинутих країн.

Прийнятий Верховною Радою України Закон України від 22 квітня 1993 року “Про аудиторську діяльність” започаткував розвиток відокремленого від держави контролю за достовірністю фінансової звітності приватного бізнесу, що відповідає світовій практиці та має сприяти розвитку в Україні цивілізованих ринків капіталу.

Нині в нашій державі успішно функціонують більше двох тисяч суб’єктів аудиторської діяльності - юридичних і фізичних осіб, які за рішенням Аудиторської палати України використовують у своїй діяльності міжнародні стандарти аудиту та етики аудитора.

Як і в більшості розвинутих країн, в Україні обов’язковому аудиту щорічно підлягають учасники фінансового ринку та ринку цінних паперів. На відміну від ряду європейських країн, законодавство України є ліберальним щодо участі на її ринку зарубіжних аудиторських фірм.

Важливі проблеми залишаються невирішеними

Проблема ефективної реалізації функцій бухгалтерського обліку в умовах його трансформації

«Головним завданням трансформації бухгалтерського обліку, як зазначається в Програмі реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, є приведення національної системи бухгалтерського обліку і звітності у відповідність до реалій ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності.» [16, с.104] Проте на практиці досить часто спостерігається механічне запозичення положень МСФЗ, що затрудняє реалізацію основних завдань та функцій, реальне макро- та мікроуправління економікою  держави.

У розвиток цієї думки можна привести, наприклад, такі факти:

  • розподіл обліку на фінансовий і податковий, оскільки свідомість тяжко сприймає два офіційні прибутки: один - для органів державної податкової служби, а другий - для власників і інвесторів. Крім цього, “спроба налагодити відносини бюджету з платниками податків шляхом створення на підприємствах незалежно від форм власності за рахунок їх коштів так званого податкового обліку згідно з чинним законодавством України також свідчить про ігнорування методологічних засад бухгалтерського обліку.” [8, с.105]. Слушною є наступна думка акад. М.Я. Дем’яненка: «Зараз ці позиції (податковий облік – авт.) регулюються Законом «Про оподаткування прибутку підприємств». Але кожна з цих позицій є складним економічним явищем, передбачити всі тонкощі їх регламентацій в одному Законі дуже проблематично. На наше переконання, для кожної з цих економічних категорій потрібен окремий Закон, тобто Закон «Про витрати», Закон «Про доходи», Закон «Про амортизацію». Цими законодавчими актами повинні регулюватися всі правові аспекти економічних процесів, пов’язаних з формуванням доходів, витрат, амортизації. І вже у відповідності (кореспонденції) з цими основоположними документами повинні розроблятися всі інші документи стосовно доходів, витрат, амортизації, тобто закони доводити до інструктивного рівня з врахуванням умов їх застосування» [5, с.10];
  • використання умовних господарських операцій і подій після звітної дати, що базуються на професійному судженні бухгалтера. Наприклад: оцінка частини дебіторської заборгованості як безнадійної і віднесення сум по ній у збиток тощо. В умовах нерозвинутих ринкових відносин, особливо у сільському господарстві, дане нововведення переводить з об’єктивної у суб’єктивну площину оцінку активів і, відповідно, відкриває легальний шлях до фальсифікацій;
  • запровадження в умовах нерозвинутих ринкових відносин, особливо у сільському господарстві, категорії «справедлива вартість». Навіть закордонні експерти, як зазначає проф. Я.В. Соколов узагальнюючи російський досвід, “... переконалися, що запровадження в СНД справедливої вартості тільки різко збільшить ризик прийняття управлінських рішень” [24,с.31]; і т.ін...

Проблеми розвитку галузевого обліку

Аграрні підприємства з початку 2000 року організують бухгалтерський облік відповідно до загальних вимог П(С)БО, нового Плану рахунків і типових форм регістрів бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України. Але галузь має свої відмінності, пов’язані з особливостями приватизації, використанням землі як основного засобу виробництва, специфічного формування результатів праці, що є наслідком поєднання природних (грунтово-кліматичних, біологічних) і економічних процесів, які потребують додаткового врахування при трансформації бухгалтерського обліку. Тому актуальним залишається висновок акад. П.Т. Саблука, що “для економістів-аграрників, в т. ч. облікового напряму, особливо вчених, немає нині відповідальнішого завдання, ніж вирішення питання відображення в системі бухгалтерського обліку, балансі, як це робиться у країнах світу, усіх складових аграрного капіталу, обліку земельної ренти та її розподілу” [23, с. 44].

На жаль, дана специфіка до цих пір не знаходить належного розуміння на державному рівні і не достатньо враховується у законодавчо - нормативних актах, які регулюють облік і звітність. Вищезазначені проблеми гальмують процес реформування обліку та звітності в АПК.

Уніфікація фінансової, податкової та статистичної звітності на даних бухгалтерського обліку

Необхідність вирішення проблеми уніфікації фінансової, податкової та статистичної звітності визначена статтею 3 та “Прикінцевими положеннями” Закону України від 16 липня 1999 року “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” [7]. Незважаючи на це, за чотири роки дії Закону проблема залишається не вирішеною хоча і постійно піднімається в публікаціях.

“Головним напрямом удосконалення обліку на аграрних підприємствах є розробка і впровадження в практику моделі взаємодії системи бухгалтерського і статистичного обліку та оподаткування, тобто фінансова, податкова, статистична та інші види звітності повинні ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, як це передбачено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [11, с.48].

Сьогодні в податковій звітності менш ніж на половину використовуються показники бухгалтерського обліку. В облікову практику введено поняття податковий облік, який вимагає від бухгалтерів значних трудовитрат на збір, систематизацію інформації та розрахунок нових показників лише з метою заповнення податкової звітності. Жорстка кримінальна відповідальність регламентує бухгалтерам першочергове ведення податкового обліку та звітності на шкоду бухгалтерському обліку, як основної функції управління.

Все менше базується на даних бухгалтерського обліку статистична звітність. Методологія статистичних спостережень, досліджень на тестових господарствах, яка проводиться Держкомстатом України за підтримки зарубіжних грандів та бюджетних коштів, поступово зруйнує систему статистичної звітності за даними бухгалтерського обліку підприємств.

Отримавши повноваження та функції щодо визначення методології збору інформації та забезпечення нею, в першу чергу, державного управління та науки, Держкомстат неспроможний забезпечити головного в цьому питанні – достовірності статистичної інформації. За таких підходів, з одного боку, перевірити достовірність звітності фактично неможливо, з іншого - така звітність зашкоджує і бухгалтерському обліку, бо не стимулює його ведення.

Такі умови та фактична відсутність запитів зі сторони держави саме на бухгалтерську інформацію, стимулюють на рівні підприємств запровадження “тіньової”, “подвійної бухгалтерії”. На рівні держави втрачається контроль над важливими ресурсами підприємств, як то майно, земля, нематеріальні та інші активи. Останнє породжує корупцію в приватизації, реорганізації підприємств, а, головне, не забезпечує достовірною інформацією макроекономічну політику держави.

Обмеженість позитивного впливу Мінфіну на практичне запровадження реформ через усунення від цих процесів галузевих міністерств

За вищенаведеним Законом державне регулювання методології бухгалтерського обліку та звітності цілком покладається на Мінфін та створену при ньому Методологічну Раду (в якості дорадчого органу). За організацію та ведення бухгалтерського обліку відповідає власник підприємства.

На сьогоднішній день власник не має достатніх мотивацій для організації на своєму підприємстві регламентованого державою бухгалтерського обліку. Навпаки, як вище зазначалось, головні державні запити (податкова та статистична звітність) згубно діють щодо бухгалтерського обліку, стимулюють його тінізацію.

Ні за чинним законодавством, ні за структурними можливостями (обласні, районні підрозділи) Мінфін неспроможний сьогодні покращити ситуацію в обліку підприємств. Разом з тим галузеві міністерства на законодавчому рівні відсторонені від цієї роботи. Зараз міністерства можуть допомогти Мінфіну лише шляхом делегування своїх представників у Методологічну раду та підготовкою методичних рекомендацій щодо тлумачень П(С)БО, які до того ж є і не обов’язковими для виконання. Тобто сьогодні і Мінфін, і галузеві міністерства працюють над реформуванням обліку в “київських кабінетах”, відірваних від реальності.

У результаті такого хибного підходу, лише в Міністерстві аграрної політики України до організації та методології реформування обліку не залучаються високопрофесійні бухгалтери районних, обласних сільгоспуправлінь держадміністрації та республіканських організацій АПК. Більш того, у Міністерстві аграрної політики України управління методології обліку та звітності переведено в департамент управління власністю та займається невластивими йому функціями.

Дана проблема неодноразово обговорювалась на науково-практичних конференціях. Зокрема серед причин занепаду бухгалтерського обліку в АПК називались:

  • по-перше, по чинному Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні » [7] Мінагромполітики не може видавати інструктивні матеріали з бухгалтерського обліку, які були б обов’язкові до виконання підприємствами АПК;
  • по-друге, Мінагрополітики не може впливати на стан бухгалтерського обліку в галузі, так як не має права приймати бухгалтерську звітність недержавних підприємств у відповідності з діючим законодавством України;
  • по-третє, за період реформ у зв’язку з непривабливістю роботи в галузі втрачена значна частина бухгалтерських кадрів як підприємств, так і підрозділів Мінагрополітики усіх рівнів управління;
  • по-четверте, рішення облікових проблем АПК не знаходить належного фінансування з боку Міністерства аграрної політики і зацікавленості до участі у цьому міжнародних проектів;
  • по-п’яте, у проведенні аграрної політики Міністерство не спирається на результативну інформацію, яку надають за даними бухгалтерського обліку підприємства АПК, а орієнтується на звітність Держкомстату України, яка занадто відірвана від реальних показників діяльності підприємств із-за відсутності чіткої уніфікації окремих статистичних процедур спостережень [6, с.13].

Очевидно, що дану проблему слід негайно виправляти, в тому числі і через координацію дій всіх державних органів та моніторинг стану бухгалтерського обліку з метою критичної оцінки його результатів, внесення відповідних змін до чинного законодавства.

Недостатня увага базовим положенням організації обліку

Серед останніх негайного вирішення потребують три головні їх складові: організація документування господарських операцій, бухгалтерська звітність та запровадження системи вимог та критеріїв щодо ведення бухгалтерського обліку за паперовими та комп’ютерними формами обліку.

Затверджені Мінстатом України в період 1995-1996 рр. типові форми первинних документів бухгалтерського обліку охоплюють лише незначну частину господарських операцій. Фактично, до сьогоднішнього дня, документування більшості господарських операцій підприємствами АПК здійснюється на типових бланках, затверджених ще наказами Мінстату та Мінсільгосппроду СРСР в 1971-1972 рр. Останні мало підходять новим умовам роботи підприємств та умовам комп’ютеризації обліку. Більш того, зруйновано централізовану систему забезпечення підприємств навіть застарілими бланками документів, що фактично знищило однотипність документування на підприємствах окремих галузей і навіть сусідніх. Чинне законодавство покладає відповідальність за організацію первинного обліку на власників підприємств, які з різних причин не готові до належного вирішення цього питання.

Очевидно, що розв’язання даної проблеми потребує узгоджених дій усіх компетентних державних установ з метою запровадження в кожній галузі однотипної системи первинної документації для забезпечення облікових записів відповідно до П(С)БО. Покладатись на те, що дану проблему може вирішити лише Мінфін з Держкомстатом України є нерозумним.

Окремою проблемою, яка потребує спільних зусиль Мінфіну, Держкомстату, ДПАУ та Мінагрополітики, є розробка єдиної системи первинного облікового документобігу, який би задовольняв потреби бухгалтерського і податкового обліку при фіксації господарських операцій, що формують об’єкти оподаткування.

Такий стан справ з основою бухгалтерського обліку, якою є первинний облік, призводить до руйнування системного бухгалтерського обліку, а звідси – до послаблення його управлінської, інформаційної та контрольної функцій.

Однією з головних ланок у розв’язанні проблем, пов’язаних з недостатньою увагою положенням організації обліку, є формування системи звітності підприємств. Згідно з чинним законодавством Міністерство аграрної політики не має можливостей організаційно та методично забезпечити формування ефективної системи звітних показників, що, в цілому, унеможливлює проведення ефективної аграрної політики держави. Між тим, становлення ефективної системи звітності підприємств АПК по системі Міністерства аграрної політики вирішить не тільки державні питання, а й сприятиме налагодженню управлінського обліку безпосередньо на підприємствах.

Важливе значення має відпрацювання в державі вимог та критеріїв щодо форм бухгалтерського обліку. Робота має проводитись не тільки з врахуванням комп’ютерних технологій, але і враховувати технологію виробництва, уніфіковуючи аналітичні та синтетичні регістри паперових та комп’ютерних форм обліку по галузях.

Проблема публічності процесу удосконалення затверджених та розробки нових НП(С)БО

Запровадження НП(С)БО відбулося без належного їх обговорення та апробації на практиці. Останнє неодноразово відмічалось професійною громадськістю України. Наприклад, проф. Ф.Ф.Бутинець щодо цього відмічає, що такий підхід є не просто помилковим, а глибоко деструктивним [2, с. 6].

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку приймалися без апробації на практиці,, а це в свою чергу призводить до їх постійного коригування відповідними наказами Міністерства фінансів.

Крім того, замало відводилося часу на вивчення кожного нормативного документа та його подальше використання в роботі практикуючих бухгалтерів. Усе це не сприяло своєчасному та якісному впровадженню П(С)БО, нового Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій господарюючих суб’єктів [13, с.15].

Разом з тим, хоча Мінфін публічно і визнає існування більшості з перелічених недоліків у методичному забезпеченні бухгалтерського обліку суб’єктів господарської діяльності [8, с.7-8], але не робить з цього ніяких практичних висновків. Останнім яскравим прикладом є його рішення щодо передачі розробки НП(С)БО “Біологічні активи” власному науково-дослідному інституту та поспішне, кулуарне затвердження результатів роботи свого НДІ через Методологічну раду. Характерним є і те, що жоден фахівець, який публічно висвітлював проблеми застосування МСБО № 41 “Сільське господарство” в якості НП(С)БО “Біологічні активи”, а таких публікацій було лише 2 [12; 14], не був залучений до цієї роботи.

Проблеми підвищення кваліфікації бухгалтерських кадрів

Однією із головних проблем реформування бухгалтерського обліку в Україні є невідповідність системи післядипломної освіти бухгалтера загальноприйнятим міжнародним принципам і стандартам, які розроблено Міжнародною Федерацією Бухгалтерів (МФБ) та вступили в дію з 2005 року.

У першу чергу, ця невідповідність полягає у відсутності певної відповідальності державних або громадських установ за компетентність, кваліфікаційний рівень бухгалтера. Радянська система затвердження на посади бухгалтерських кадрів зруйнована, натомість лише проходить формування професійних інститутів бухгалтерів на зразок світових стандартів, які могли б взяти на себе відповідальність за рівень бухгалтера перед потенційними власником-роботодавцем.

Однією з причин низького кваліфікаційного рівня бухгалтерів підприємств є офіційно невирішене питання щодо підвищення їх кваліфікації. Так, наприклад, на сільськогосподарських підприємствах деяких регіонів лише близько 30 % бухгалтерів мають вищу освіту. Причин тут декілька, серед них - висока відповідальність поряд з низьким рівнем оплати, що спричиняє відтік кваліфікованих кадрів з аграрного сектора економіки. Відсутність кваліфікованих кадрів — одна з причин недостатнього виконання програми реформування обліку [13, с.17].

Проте широке залучення іноземних інвестицій, вихід підприємств на фондовий ринок неможливе без запровадження системи підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерів.

Нагальною потребою сьогодні, погоджується С.І. Прилипко, є формулювання пріоритетів національної політики у сфері обліку та аудиту, яка має й надалі розвивати передумови для реалізації професійного та інтелектуального потенціалу вітчизняних фахівців, конкурентоспроможних по відношенню до відомих міжнародних кваліфікаційних рівнів, як-то: АССА (Великобританія), СРА (США), СОА (Канада) тощо. При цьому сертифікація професійних бухгалтерів може мати переважно добровільний характер, щоб завчасно не дискредитувати суть процесу, але здійснюватись обов’язково з урахуванням загальноприйнятих освітніх стандартів МФБ та найкращої міжнародної та національної практики з підтримкою і координацією з боку держави [18, с.105].

С. Ф. Голов визначає сертифікацію бухгалтерів способом визнання їх високого професійного рівня та першим кроком до міжнародного визнання кваліфікації українських бухгалтерів. Також автор наголошує, що саме сертифікація бухгалтерів є важливою складовою реформування бухгалтерського обліку в Україні, оскільки сприяє:

  • зростанню кваліфікації бухгалтерів і престижу професії;
  • зниженню рівня ризику для учасників фондового ринку і фінансових інститутів;
  • гармонізації української системи професійної підготовки бухгалтерів з міжнародними стандартами;
  • підвищенню ефективності корпоративного управління;
  • посиленню контролю за дотриманням норм професійної етики бухгалтерів і аудиторів [3, с.26;  4, с.32].

Пасивна позиція Мінфіну України в цьому питанні є невиправданою. Запропоновані ним зміни до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, до того, що бухгалтер “не рідше одного разу на п’ять років підвищує кваліфікацію в закладах, що надають освітні послуги на підставі ліцензії” [20], є скоріше відпискою, ніж намірами розв’язувати дану проблему. Разом з тим, в Україні вже зареєстровано та діють 4 професійні бухгалтерські організації (Спілка аудиторів України (САУ) з 1993 року, Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) з 1996 року; Федерація аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України (ФАБФ АПКУ) з 2003 року та Українська асоціація сертифікованих бухгалтерів і аудиторів (УАСБА) з 2004 року), більшість з яких проводять роботу з підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерів без її експертизи на відповідність національним інтересам України зі сторони Мінфіну.

Висновки та пропозиції.

На загальнодержавному рівні.

Роботу по адаптації до національних вимог міжнародних стандартів з обліку та звітності слід посилити не тільки в методологічному, але і в законодавчому та організаційному аспектах задля:

  • широкого залучення іноземних інвестицій;
  • покращення управлінських рішень на всіх рівнях;
  • боротьби проти корупції та інших важливих напрямків роботи нового Уряду України.

З цією метою слід:

1. Створити при Кабінеті Міністрів України або при Мінфіні України Комітет з бухгалтерського обліку та звітності, в т.ч. з метою координації та залучення до цієї роботи всіх міністерств, відомств та наукових установ.

2. Організувати та провести моніторинг стану бухгалтерського обліку в цілому по Україні та по галузях зокрема, з метою оцінки результатів його реформування.

3. Підготувати та затвердити Урядом Концепцію з бухгалтерського обліку, звітності та контролю в Україні.

4. Підготувати та внести зміни до чинного законодавства України щодо:

  • розв’язання проблем уніфікації фінансової статистичної та податкової звітності на даних бухгалтерського обліку;
  • широкого залучення до методології й організації реформування обліку і звітності галузевих міністерств;
  • створення правового поля для підвищення кваліфікації бухгалтерів через організацію їх навчань і сертифікацію з залученням до цього вітчизняних професійних бухгалтерських об’єднань.

5. Передбачити функціонування підтримки важливих методичних розробок та професійних друкованих видань, що організовують на своїх сторінках їх обговорення та вдосконалення.

6. Підготувати та затвердити концепцію національної системи підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерів.

На галузевому рівні.

Доцільно законодавчо посилити вплив Міністерства аграрної політики України на роботу щодо адаптації до національних вимог та галузевих особливостей міжнародних стандартів з обліку та звітності задля широкого залучення іноземних інвестицій та виконання інших важливих рішень нового Уряду України.

Для цього слід внести зміни до чинного законодавства України (Закони України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, “Про аудиторську діяльність”, “Про державну статистику” та інші) у частині:

1. Уніфікації фінансової, статистичної та податкової звітності підприємств АПК на базі даних бухгалтерського обліку з метою перерозподілу трудовитрат економічних служб підприємств на забезпечення управлінських функцій та підвищення ефективності виробництва.

2. Забезпечення участі фахівців системи Міністерства аграрної політики України в державному регулюванні бухгалтерського обліку і звітності через підготовку галузевого стандарту щодо сільськогосподарської діяльності та нормативних матеріалів щодо особливостей застосування загальних П(С)БО в АПК.

3. До прийняття галузевого стандарту з обліку та звітності, відновлення річного звіту сільськогосподарського підприємства та його подання, крім Державного комітету статистики України і по системі Міністерства аграрної політики України, з метою посилення впливу на методологію обліку сільськогосподарських підприємств та покращення управління галуззю на регіональному та державному рівнях.

4. Запровадження, відповідно до міжнародних принципів, системи підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерських кадрів, в першу чергу підприємств, що залучають інвестиції, виходять на ринок цінних паперів з широким залученням до цього вітчизняних професійних об’єднань бухгалтерів та підтримкою з галузевих бюджетів спеціалізованих науково-виробничих видань, що сприяють вирішенню цього питання.

5. Запровадження обов’язкового аудиту (у тому числі і відповідними державними службами) сільськогосподарських підприємств, що на правах оренди залучають майнові та земельні паї селян з метою дотримання ними вимог чинного законодавства щодо раціонального використання майна та землі, нарахування та виплати орендної плати за користування земельними та майновими паями.

Список використаної літератури

  1. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік: роздуми вченого. — Житомир: ПП «Рута», 2001. — 100 с.
  2. Бутинець Ф.Ф. Проблеми реформування української системи обліку // Вісник ЖІТІ. – 2002. — № 20. — С. 3-15.
  3. Голов С. Про сертифікацію бухгалтерів // Баланс. – 2002.- № 43. – С. 26.
  4. Голов С. Сертифікація бухгалтерів: аргументи і факти // Дебет Кредит. – 2002. - №49. – С. 32.
  5. Дем’яненко М.Я. Щодо уніфікації бухгалтерського та податкового обліку//Міжнародна науково-практична конференція «Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи» — Київ, 2003.— С. 9-10.
  6. Жук В.М. Состояние и перспектива бухгалтерского учета в АПК Украины в свете всемирной глобализации экономики // Міжнародна науково-практична конференція «Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи» — Київ, 2003.-С.11-16
  7. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV.
  8. Кірейцев Г.Г. Методологічні засади формування та розвитку національної системи бухгалтерського обліку в Україні // Вісник Житомирського державного технологічного університету. – 2003. - № 2 (24). - C 103-108.
  9. Копилов В., Словінська Л. Концептуальні засади методологічного забезпечення бухгалтерського обліку суб’єктів господарської діяльності в Україні // Економіка України. – 2004. - № 7. - С. 4-9.
  10. Левченко О. Сертифікація бухгалтерів: вимога часу чи… ? // Бухгалтерія. – 2002. - № 29-1-2. – С. 57.
  11. Лінник В., Коцупатрий М. Шляхи вдосконалення обліку на аграрних підприємствах // Проблеми формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец. випуск. Проблеми трансформації бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в системі міжнародних стандартів. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 48.
  12. Мельничук Б.В. Впровадження положення (стандарту) з сільського господарства в Україні. // Облік і фінанси АПК. – 2004. – №2. – С. 29-34.
  13. Михайлов М.Г. Деякі підсумки реформування обліку на підприємствах АПВ (регіональний аспект) // “Облік і фінанси АПК”. – 2005. - № 1. – С. 14-18.
  14. Моссаковський В.Б., Кононенко Т.В. Про проект міжнародного стандарту бухгалтерського обліку в сільському господарстві. // Бухгалтерія в сільському господарстві. — 2000 — № 2 — С. 2-9.
  15. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. Ч. 6 — Луганськ: «Футура» ДСД «Лугань», 2000. — 368 с.
  16. Пархоменко В.М. Нормативно-правове забезпечення реформування бухгалтерського обліку // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту – 2001. - №16. – С. 104-107.
  17. Пархоменко В.Н. Трансформация бухгалтерского учета в Украине. — 3-е изд., перераб. и доп. — К .: ЦСП «Компас», 1998. — 128 с.
  18. Прилипко С.І. Сертифікація професійних бухгалтерів в Україні. – 2004. - № 2. – С. 102-106.
  19. Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”. – К.: Секретаріат Кабінету Міністрів України, 2005. – 62 с.
  20. Проект Закону України “Про внесення змін до Закону України”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”// Облік і фінанси АПК. – 2005. - № 1. – С. 64-65.
  21. Пропозиції Президенту “Нова хвиля реформ” розроблені Комісією “Блакитної стрічки”. – К.: Комісія “Блакитної стрічки” – Україна , 2005. – 104 с.
  22. Риндя А. Про сертифікацію бухгалтерів // Податки та бухгалтерський облік. – 2004. - № 85. – С. 38.
  23. Саблук П.Т. Проблеми економічних реформ в аграрному секторі і завдання обліку в їх вирішенні // Проблеми формування ринкової економіки: Зб. Наук. праць. Спец. випуск. Проблеми трансформації бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в системі міжнародних стандартів. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 44.
  24. Соколов Я.В. Особенности перевода бухгалтерского учета Российской Федерации на международные стандарты // Проблеми формування ринкової економіки: Зб. Наук. праць. Спец. випуск. Проблеми трансформації бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в системі міжнародних стандартів. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 110.
  25. Трансформація фінансової звітності українських підприємств у фінансову звітність за МСБО: методичні рекомендації. — За ред. С.Ф.Голова. — Вінниця: Консоль, 2003. — 362 с.

Опубліковано: Жук В.М. Реформування бухгалтерського обліку та звітності: стан та перспективи / В.М. Жук // Облік і фінанси АПК. – 2005. – № 3. - С.4-13.

До списку статей