Новини

new

В.М. Жук, к.е.н., с.н.с.,
завідувач відділу методології обліку та аудиту,
ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН

Інституціональний підхід до розв'язання проблем бухгалтерського обліку в Україні

Запропоновано інституціональний підхід до розв’язання ключових проблем бухгалтерського обліку в Україні: застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності; регулювання бухгалтерського обліку; посилення статусу бухгалтерської професії.

Institutional approach to decision of key accounting problems in Ukraine is offered in the article. There are problems of application of International Financial Reporting Standards, problems of adjustment of accounting, problems of strengthening of accounting profession's status.

В № 5/2009 року науково-практичного журналу «Бухгалтерський облік і аудит» статтею народного депутату України І.Бєлоусової «Розвиток бухгалтерської професії як важливий чинник подолання економічної кризи України» відновлено трохи призабуту дискусію щодо розвитку системи регулювання бухгалтерського обліку та професії бухгалтера в Україні.

Слід погодитись з автором, що пореформений стан вітчизняного бухгалтерського обліку має незадовільний рівень, що, фактично, інформаційно блокує проведення ефективних заходів по виходу України з кризи. Тому, розв’язання цієї проблеми є актуальною справою, якщо не сказати більше – дещо запізнілою.

Позитивним у згаданій статті є і розуміння того, що силами самих бухгалтерів змінити ситуацію важко, адже ліквідація кризи в одній із ключових функцій управління, яким є бухгалтерський облік, має бути справою також і управлінців та політиків всіх рівнів.  Цитування з цього приводу звернень В.М.Литвина, С.Г.Осики, рівно як і активна участь високопосадовців Мінфіну, Мінагрополітики, ДКЦПФР, ряду інших державних установ України у підтримці розвитку вітчизняних професійних бухгалтерських організацій, також слід розглядати як фактор позитивних зрушень вирішення цієї проблеми.

Метою статті є обґрунтування концептуальних підходів до розвитку бухгалтерського обліку в Україні на основі теорії інституціоналізму в частині запровадження МСФЗ, перегляду державної регламентації (регулювання) в сфері бухгалтерського обліку та розбудови професії і професійної самоорганізації бухгалтерів.

Виклад основного матеріалу. За останні роки інституційний підхід займає помітне місце в українській економічній науці. На його теоретичній основі проводяться як фундаментальні, так і прикладні дослідження наукових установ НАН України та галузевих академій.

За основоположниками цієї теорії інститути – це звички, стереотипи думок і дій, що спираються на традиції, ментальність, що в комплексі  впливає на економічну діяльність. Інститути, одночасно з неформальними мають і формальну ознаку – оформлення в закони («правила гри») і далі в структури, професійні об’єднання тощо. Бухгалтерська діяльність, в усіх її складових, від правил побудови (гри) і до професійного оформлення, має також, інституційні ознаки.

Різноманітність інститутів в рамках систем, що реформуються, породжує питання і проблеми заміни старих інститутів новими. Інституційний підхід базується на необхідності адаптації запозичених зовні соціально-економічних нововведень. Саме неврахуванням цього американський учений М.Тул пояснює неефективність і, навіть, приреченість неадаптованого запозичення західних моделей в Східній Європі, Азії, Африці, Латинській Америці. Сьогодні всі самодостатні країни та їх уряди запроваджують реформи тільки з урахуванням інституційної теорії. Наприклад, в Росії вона є основою всіх останніх програм і стратегій розвитку як на федеральному, так і на регіональних рівнях.

Разом з тим, вплив інституціональної теорії на розвиток та реформування бухгалтерського обліку залишається мало вивченим. Ця проблема вперше окреслена в науковій доповіді професора Г.Г.Кірейцева «Глобализация экономики и унификация методологии  бухгалтерського учета» [1]. В розвиток цих досліджень пропонується розглянути і питання, котрі винесені на обговорення І.Бєлоусовою.

Проблема застосування в Україні МСФЗ.

Заміна радянської системи бухгалтерського обліку на «західний» зразок задекларована в 1994 році відомим Указом Президента України. Як і більшість вітчизняних реформ, реформа національної системи бухгалтерського обліку супроводжувалась запозиченнями закордонних ідей та підтримкою. Не зважаючи на те, що в Україні на той час існувала потужна науково-практична школа радянського бухобліку, західними донорами було прийнято рішення про проведення бухгалтерських реформ так би мовити з «чистого аркуша». Очевидно, що на таке рішення Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) спонукало два фактори: специфіка українського інституційного середовища та розгортання аналогічного проекту в країнах Середньої Азії.

Співпраця USAID, інших проектів та Мінфіну України започаткувала кардинальні реформи національної системи бухгалтерського обліку, результатом яких стало прийняття в 1999 році Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та цілковита переорієнтація нормативного забезпечення національного обліку на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку /згодом міжнародні стандарти фінансової звітності /МСФЗ//.

В подальшому Україна чітко дотримувалася визначеного ст. 1 вищезгаданого Закону курсу на МСФЗ. З останнього - прийняття в 2007 році Розпорядження Кабінету Міністрів України про затвердження Стратегії застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні.

Разом з тим, слід погодитися з І.Бєлоусовою, що сьогодні замало формально виконувати норми чинного законодавства. Важливо визначитись з перевагами того чи іншого підходу у питанні застосування МСФЗ.

Напевно, сьогодні ніхто не може дати однозначної відповіді на питання чи вирішить «українські бухгалтерські проблеми» застосування замість П(С)БО в якості національних стандартів - МСФЗ. Рівно, як і навпаки. Очевидна як теоретична, так і практична  складність цієї проблеми та необхідність широкої наукової дискусії перед прийняттям нових та тим більше кардинальних правових рішень з цього приводу.

Image

Рис. 1. Існуючі рівні та ланцюг відповідальності інститутів за ефективність /дієвість/ національних бухгалтерських реформ

На рис. 1 зображено рівні відповідальності професійних та державних інституцій за стан та розвиток бухгалтерського обліку як в світовій, так і в національних площинах. Без сумніву, що в умовах глобалізації першим рівнем такої відповідальності мають бути міжнародні інституції. Сьогодні на цьому рівні є реальні успіхи завдяки зусиллям Комітету (Ради) з міжнародних стандартів фінансової звітності (IASB). Ця Рада, як правонаступниця Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (що працював протягом 30 років до 2001 року) ставить собі за мету створення стандартів, які зможуть застосовуватись компаніями в будь-якій країні світу. Організаційно, виконанню цього завдання на національному рівні сприяє і розширення представництва членів міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) та покладання на останніх певних місіонерських функцій в своїх країнах.

Проте, в сьогоднішніх умовах стратегічна доктрина запровадження в світі МСФЗ потребує переосмислення. Серед причин такого висновку західні експерти відзначають нездатність МСФЗ попереджувати та, тим більше, запобігати світовим економічним кризам; сприяння в «грі в доходи»; проблеми оцінки та не розкриття низки суттєвої інформації, що породжує світову та національні проблеми асиметрії інформації та багато іншого [4].

Слід визнати, що сьогоднішнє керівництво бухгалтерських інституцій першого (міжнародного) рівня прикладає максимум організаційних зусиль для виправлення цих недоліків через координацію роботи та встановлення тісних зв’язків з організаціями, що використовують МСФЗ та додатково регламентують звітність як то Міжнародна організація Комісій з цінних паперів та з регуляторами-розробниками національних стандартів бухгалтерського обліку в розвинутих країнах.

Проте, в цій справі є свої складності. Наприклад, США, декларуючи ще в 2002 році адаптацію GAAP до МСФЗ сьогодні ініціюють реформування МСФЗ під норми GAAP, власне нормативне та інституційне середовище. Поясненням цього з практичної точки зору є перегляд США бухгалтерської доктрини: від інструменту корпоративної безпеки до складової національної безпеки. Отже, в глобальному бухгалтерському середовищі «правила гри» встановлюють представники сильніших економік,  компанії яких і фінансують роботу Рівня I.  Проте, виходячи з останніх змін в світовій економічній політиці, збільшенню критичної маси представників різних країн в МФБ є надія, що ідеологія МСФЗ буде в найближчий час змінюватись і під їх впливом.

В основі таких змін ми бачимо потребу перегляду вектору першочергового забезпечення МСФЗ інтересів транснаціональних корпорацій розвинутих країн на запити і потреби сталого розвитку всієї світової економіки під егідою ООН (рис. 2). Останнє вимагає від міжнародних бухгалтерських інститутів розробки нової теоретичної платформи МСФЗ. На наш погляд в основі такої платформи могла б бути парадигма бухгалтерського обліку сталого розвитку та інституціональна теорія бухгалтерського обліку.

Конференція ООН, що відбулася в Ріо-де-Жанейро в 1992 році визнала Концепцію сталого розвитку домінантною ідеологією людства в XXI ст. Сьогодні законодавство зі сталого розвитку мають всі розвинуті країни. В Україні також підготовлено Стратегію та Законопроект «Основні засади сталого розвитку України на 2010-2020 роки» [5]. Сталий розвиток – це процес розбудови світу та держав на основі узгодження та гармонізації соціальної економічної та екологічної складових, змін в підходах до експлуатації ресурсів,  напрямку капіталовкладень, технічного розвитку та інституціональних змін, з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь.

Сприйняття світових ідей сталого розвитку в національних середовищах є ефектом інституціональної правонаступності – одним із головних теоретичних досягнень інституційної теорії і може слугувати  неформальною інституційною основою побудови оновлених МСФЗ під патронатом ООН (рис. 2).

Image

Рис. 2. Запропонований ланцюг впливу та рівні відповідальності професійних, державних та наддержавних інституцій на розвиток бухгалтерського обліку та професії бухгалтера

З іншої сторони, на відміну від нині діючої концепції імплементації МСФЗ (особливо в країни, що розвиваються), інституціональна теорія бухгалтерського обліку базується на концепції адаптування МСФЗ під національні інституціональні середовища. Одним із ключових призначень нової теорії є, також, відпрацювання критеріїв такого адаптування та певної стандартизації роботи бухгалтерської інфраструктури ООН і національних регуляторних органів з бухгалтерського обліку та розвитку професії бухгалтера (рис. 2).

Доцільність застосування інституціонального підходу обґрунтовується і в рекомендаціях Світового банку щодо політики України у сфері бухгалтерського обліку та аудиту: «…стратегії не повинні розроблятись та впроваджуватись без належної оцінки спроможності країни щодо реалізації таких стратегій (в плані як інституціональної можливості, так і ресурсів)» [2, с. 30].

В Україні питаннями застосування МСФЗ займається Методологічна рада з бухгалтерського обліку Мінфіну, хоча як зображено на рис. 1,  у країні є можливості для залучення до цього процесу і інших інституцій з Рівнів II та IIІ.

Розроблені та прийняті Мінфіном України національні П(С)БО мають за чинним законодавством не суперечити МСФЗ. Як вже зазначалось, в Україні є різні погляди на оцінку рівня виконання цих вимог. Ми підтримуємо позицію В.М.Пархоменка, що нині діючі П(С)БО в усіх суттєвих аспектах відповідають М(С)ФЗ, тим більше, що розробка більшості із них патронувалась іноземними проектами (Рівень I рис. 1). Нашій позиції не суперечать висновки і Світового банку, який хоч і стверджує: «Порівняльний аналіз свідчить про те, що існує ряд розбіжностей між двома системами стандартів», проте зводить ці розбіжності лише до двох позицій: запізнення внесення змін до П(С)БО у зв’язку зі змінами в МСФЗ; розкриття інформації в деяких П(С)БО «є не такими суворими» як в МСФЗ [2, с. 22].

Більшою проблемою для України Світовий банк вважає недотримання суб’єктами господарювання вимог П(С)БО [2, с. 24], що потребує активізації державної та громадської роботи на III рівні відповідальності (рис. 1).

Слід звернути увагу на рекомендації Світового банку щодо оновлення законодавства в частині встановлення вимог застосування МСФЗ на «суспільно важких підприємствах» України [2, с. 31]. До таких Світовий банк  відносить лістингові компанії, що відповідають вимогам ЄС та відзначає, що останні сьогодні вже складають звітність за МСФЗ паралельно зі звітністю за П(С)БО. Віднесення Світовим банком до цієї категорії інших вітчизняних публічних акціонерних товариств, на наш погляд є спірним і можливе лише після виконання ними вимог нового Закону України «Про акціонерні товариства», тобто з 2011 року. Не можна погодитись і з рекомендаціями світового банку щодо законодавчого надання права вибору решті підприємств (крім малих та середніх) застосовувати П(С)БО чи МСФЗ. Справа в тому, що науково-обґрунтованим є лише підхід складання, подання та обробки фінансової звітності за категоріями підприємств на єдиній методологічній основі. Такою основою можуть бути або МСФЗ, або національні П(С)БО. Звичайно, що в інтересах національної економіки краще застосовувати П(С)БО тим більше, як ми з’ясували суттєвих розбіжностей між ними немає.

З вищенаведених досліджень можна зробити такі висновки.

Проблема вибору застосування МСФЗ чи П(С)БО вітчизняним підприємствам не є важливим чинником подолання економічної кризи в Україні. Тим більше, ця проблема не може розглядатись причиною зміни чинного законодавства з бухгалтерського обліку, оскільки, національні П(С)БО в усіх суттєвих аспектах відповідають МСФЗ, чим витримуються діючі законодавчі вимоги та рекомендації міжнародних організацій.

Враховуючи прогнозовану зміну організаційно-теоретичної доктрини МСФЗ, державним органам України, її науково-професійній спільноті потрібно активніше залучатись до цього процесу, посилюючи своє представництво та позиції в інституціях міжнародного рівня.

Основою запровадження МСФЗ в Україні має бути концепція їх адаптування під національне інституційне середовище з врахуванням посилення ефекту інституціональної правонаступності в глобальному світі. Останнє сприятиме еволюційній гармонізації та зведенню до нуля розбіжностей між П(С)БО та МСФЗ.

Проблема регулювання бухгалтерського обліку в Україні.

Слід визнати, що питання регулювання бухгалтерського обліку не є першочерговим в роботі Мінфіну України. Більше того, обмежені можливості та невизначений статус методологічної ради з бухгалтерського обліку Мінфіну України також не сприяє розв’язанню вищеозначених проблем. Обмежені можливості і інших державних інституцій, існуючих  професійних бухгалтерських організацій, науки та освіти розв’язувати проблемні питання бухгалтерської кризи в Україні.

В правовому полі всі ці обмеження закладено Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», за яким  розмито   відповідальність за стан обліку в державі. За Законом збирає та обробляє фінансову звітність Держкомстат, визначає методологію бухгалтерського обліку і звітності Мінфін, але немає відповідального за дотриманням професійних «правил гри». Стан українського інституту власника підприємства залишимо без коментарів, рівно як і правовий та професійний статус українських бухгалтерів. Саме це лежить в основі формального ведення бухгалтерського обліку на більшості вітчизняних підприємств, ставить під сумнів достовірність звітних даних Держкомстату, є першою причиною вимушеного запровадження додаткового обліку та звітності від ДПА України та інших державних регуляторних органів.

В науково-професійній спільності існують різні бачення вирішення цієї проблеми: від вдосконалення роботи існуючого регулятора до створення нового регуляторного органу.

Виходячи з інституціональної теорії та її ключового теоретичного постулату «path denendenсе», що можна перекласти як «залежність від траєкторії попереднього розвитку», найбільш ефективною для України буде континентальна модель регулювання бухгалтерського обліку, котра передбачає домінування в цьому питанні впливу державних інституцій. Тим більше, ми вже зазначали вище, що і англосаксонська модель в умовах глобальних криз та проблем також посилює державне регулювання в цих питаннях.

На необхідності «узгодження запровадження нової системи облікової ідеології, нової системи підходів з українськими традиціями, українським  менталітетом» наголошують і вітчизняні вчені [6, с. 35].    

В свою чергу і Світовий Банк пропонує Україні створити багатопрофільний Національний координаційний комітет для координації реформ в галузі бухгалтерського обліку та аудиту. Комітет повинен виконувати дорадчі функції при органах, які встановлюють державну політику в цьому питанні [2].

По такому шляху пішли і в Російській Федерації. Відповідно до плану заходів по реалізації Концепції розвитку бухгалтерського обліку і звітності в Російській Федерації було створено професійне об’єднання найбільших професійних організацій і висококваліфікованих спеціалістів Росії – Національний комітет бухгалтерів, фінансистів і економістів (НКБФЕ). Участь в його діяльності приймають також Міністерство фінансів, Держдума, Уряд та інші державні органи. НКБФЕ створений для:

  • об’єднання і координації діяльності кваліфікованих спеціалістів в сфері бухгалтерського обліку і фінансово-економічної роботи;
  • організації та проведення атестації та сертифікації спеціалістів з бухгалтерського обліку, фінансово-економічного профілю з метою підвищення їх професіонального статусу і значимості на професіональному ринку праці;
  • розробки методології та методики бухгалтерського обліку;
  • удосконалення професійної діяльності працівників підприємств пов’язаних з бухгалтерським обліком, фінансовим менеджментом і т.п.;
  • формування позитивної громадської думки про спеціалістів, працюючих в сфері бухгалтерського обліку та фінансів;
  • захисту інтересів спеціалістів в законодавчих та виконавчих органах влади, а також соціального захисту [7].

Слід відмітити, що і рекомендації Світового Банку і практика наших найближчих сусідів збігаються в тому, що такі Комітети є лише координаційними і дорадчими органами при органах державної влади. Провідна роль в регулюванні бухгалтерського обліку відводиться державі. Бухгалтерський облік при цьому є однією із функцій провадження національної безпеки і слугує інструментом фінансового регулювання і проведення єдиної фінансової політики країни, забезпечує реалізацію конституційного права на інформацію в сфері підприємницької діяльності та економіки.

Ще одним аргументом державної визначальності в новому регуляторному органі є орієнтація Ради з МСФЗ на національні державні органи в справі імплементації МСФЗ. Зокрема, така угода між Фондом Комітету з міжнародних стандартів та Мінфіном України вступила в дію з 1 жовтня 2007 року [8]. На нашу думку, такий підхід та участь представників України в комітетах Ради з МСФЗ та розвитку професії при ООН (рис. 2 Рівень I) матиме набагато більшу сприйнятність та ефективність реалізації глобальної та національної місії бухгалтерського обліку.

В свій час, в номері №3/2005 журналу «Облік і фінанси АПК» ми також піднімали питання про утворення при Кабінеті Міністрів України аналогічної структури з питань бухгалтерського обліку, як координаційного органу міністерств та відомств держави, представників професії та науки для відпрацювання стратегії та тактики розвитку бухгалтерського обліку та професії бухгалтера в Україні, підготовки відповідних нормативно-правових документів. Ця ідея зображена на рис. 2 Рівень II.

Такий орган забезпечить зняття певної кулуарності в роботі та підборі членів методологічної ради з бухгалтерського обліку Мінфіну, розширить суб’єкти методологічного впливу на регулювання бухгалтерського обліку за рахунок визначеного в правовому полі представництва галузевих міністерств, професійних бухгалтерських організацій. Адже,  безспірним є факт відповідальності галузевого управління за стан економіки і для провадження ефективної економічної політики міністерства мають мати можливість визначати і облікову політику. Підходи та рішення щодо представництва конкретних галузевих міністерств в Регуляторному органі могли б бути виписані  в його Положенні (Статуті). Як один із варіантів використання статистичних даних щодо цього: частка у ВВП; експертний потенціал; інвестиційна привабливість галузі тощо.

Чітко визначеною має бути і участь в роботі Регуляторного органу професійних бухгалтерських об’єднань. Сьогодні чотири вітчизняні професійні бухгалтерські організації (САУ, ФПБАУ, ФАБФ АПКУ, УАСБА) мають значний науково-практичний і міжнародний потенціал для здійснення активної участі в справі регулювання бухгалтерської діяльності. Вони є членами МФБ чи її регіональної групи ЄРСБА, випускають періодичні фахові видання, супроводжують спеціалізовані сайти, бухгалтерські портали.

Разом з тим, статус українських бухгалтерських організацій в справі регулювання бухгалтерської діяльності потребує законодавчого посилення. Не зважаючи на те, що всі вони входять до громадських рад при міністерствах і відомствах України, мають можливість делегувати своїх представників до методологічної ради з питань бухгалтерського обліку при Мінфіні України, останнє засвідчує не стільки їх визнання в українській державі, скільки їхню активну громадсько-професійну позицію. Законодавче закріплення обов’язкової участі професійних організацій в справі регулювання бухгалтерської діяльності є справою невідкладною, в чому ми повністю погоджуємось з І.Бєлоусовою. Інша справа, критерії, квоти такої участі в регуляторних органах потребують додаткового вивчення та дискусії.

На сьогодні між усіма бухгалтерськими організаціями України є задеклароване порозуміння щодо їх спільної участі в розвитку бухгалтерської діяльності. Як приклад це меморандум між АПУ, САУ, ФПБАУ та ФАБФ АПКУ щодо спільних дій в розвитку бухгалтерського обліку та професії від 2005 року. Разом з тим, українська проблемна ментальність має застерігати керівництво вітчизняних професійних бухгалтерських організацій від певних монопольних бажань, навіть, якщо для цього в когось із них і є тимчасові переваги.

Не слід відкидати і інші можливі варіанти вирішення проблеми регулювання бухгалтерського обліку в Україні. Наприклад, посилення правового статусу методологічної ради з бухгалтерського обліку Мінфіну України через розширення її повноважень та певної самостійності функціонування за окремим Статутом, а не за Положенням як є зараз.

Зокрема в Концепції розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України, що затверджена Колегією Міністерства аграрної політики України на початку 2009 року йдеться саме про  розширення складу та повноважень Методологічної ради Мінфіну, її методологічних, організаційних та фінансових можливостей [9].

 Новий Регуляторний орган з бухгалтерського обліку має вирішити і існуючу зараз проблему домінування в його складі інтересів так званих споріднених груп впливу. Пропонується (рис. 2 рівень II) формувати Регулятор в кількості 33 осіб з трьох рівнозначних груп впливу: міністерств та відомств загального спрямування (Мінфін, Мінюст, ДПАУ, ГоловКРУ і т.п.); міністерств та відомств галузевого спрямування; представників професійних бухгалтерських організацій. Така модель побудови регулятора в теоретичному аспекті відповідає відомій трьохрівневій доктрині розвитку міжнародних та національних стандартів фінансової звітності: загального, галузевого та корпоративного рівнів. Окрім того, така модель відповідає рекомендаціям Світового банку щодо зменшення ролі міністерств та відомств загального призначення у встановленні П(С)БО [2, с. 31] .

Отже, сьогоднішнє державне регулювання бухгалтерської діяльності в Україні потребує докорінного реформування, що передбачає внесення змін та доповнень до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Концептуальними підходами до такого реформування є:

  • врахування інституціональної економічної теорії та континентальної (європейської) моделі побудови облікових систем при підготовці змін та доповнень до діючого законодавства в частині регулювання бухгалтерського обліку;
  • посилення правового статусу національного регуляторного органу з питань бухгалтерського обліку, його можливостей та відповідальності в межах Кабінету Міністрів України чи Мінфіну України;
  • розширення суб’єктів методологічного впливу на бухгалтерську діяльність шляхом обов’язкової та законодавчо визначеної участі в регуляторних органах представників ключових галузевих міністерств та професійних бухгалтерських організацій;
  • забезпечення відповідальності членів регуляторного органу за формування і дотримання методології бухгалтерського обліку в сферах їх впливу.

Проблема посилення статусу бухгалтерської професії в Україні.

В розвинутих країнах бухгалтер є однією із найпрестижніших професій. Останньому в значній мірі сприяє десятиліттями відпрацьована система підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерів під громадським та професійним контролем. Головне, що така система не тільки забезпечує високопрофесійну підготовку бухгалтера, але і дозволяє йому бути визнаним спеціалістом на ринку та мати не абиякий соціально-економічний захист. В зв’язку з цим, означення І.Бєлоусовою необхідності обов’язкового членства сертифікованих за вимогами міжнародних стандартів освіти для професійних бухгалтерів /МСБО/, українських бухгалтерів в саморегульованих організаціях є важливою формальною надбудовою цієї проблеми. Створення ж в Україні неформального інституційного середовища для розвитку професії (рис. 2 рівень III) є фундаментом її розв’язання.

Слід зазначити, що над цією проблемою бухгалтерська професійна спільнота України працює більше десятиліття. Вона була ключовою в роботі проекту з реформування бухгалтерського обліку Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Саме за допомогою останнього було підготовлено на рівні вимог МСБО та, головне,  популяризовано російськомовну програму підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерів CAP – CIPA. На сьогодні в Україні сертифікат CAP отримали більше 3 тисяч бухгалтерів, а його наявність стає умовою працевлаштування на престижних підприємствах.

Проектом було впроваджено і організаційну сторону забезпечення сертифікації бухгалтерів за вимогами МСБО. Розроблено незалежну екзаменаційну систему по країнах СНД. Створено Євразійську раду сертифікованих бухгалтерів і аудиторів /ЄРСБА/, як регіональну групу МФБ на основі участі в ній професійних організацій, членами яких є бухгалтери, котрі сертифіковані за програмою CAP - CIPA. Сьогодні в Україні вимогам ЄРСБА по членству відповідають статутні документи ФПБАУ, УАСБА та ФАБФ АПКУ.

Проте, незважаючи на явні організаційні та навчально-методичні переваги програм CAP – CIPA, вона все частіше стає об’єктом критики зі сторони бухгалтерської науково-професійної спільноти країн СНД. Серед причин цього: запізнення в її оновленні по змінах в МСФЗ; неспівставність у вимогах до змісту по країнах СНД; відсутність фінансування на вдосконалення та популяризацію програми у зв’язку із закінченням проекту USAID; байдужість державних інституцій, регуляторних органів більшості країн СНД (в т.ч. і в Україні) до цього проекту.

Слід відзначити, що в Україні силами бухгалтерських організацій робляться спроби вирішення вищеозначених проблем професійної освіти. Так, ФАБФ АПКУ доповнено програму CAP – CIPA галузевою спеціалізацією CAPA, яка не тільки розкриває питання ведення обліку за МСБО 41 «Сільське господарство», але і дає знання по національній економіко-правовій специфіці оподаткування, земельних та майнових відносин, бюджетної підтримки аграрної галузі та багато інших важливих для аграрних бухгалтерів знань. Відомо, що над розробкою власної програми підвищення кваліфікації бухгалтерів працює ФПБАУ. Більше того, цими двома організаціями напрацьовано і проект Концепції національної системи підвищення кваліфікації професійних бухгалтерів в Україні.

Окрім того, на початку 2006 року Методологічна рада з бухгалтерського обліку Мінфіну України схвалила рекомендації щодо програми підвищення кваліфікації бухгалтерів для використання в закладах, що надають освітні послуги на підставі ліцензії (Лист Міністерства фінансів України від 27.01.2006 р. № 31-34000-16-5/1441). В цьому документі зазначається, що він відповідає вимогам МСБО № 7.

Отже, в Україні є певна організаційна та освітньо-методична основа розв’язання проблеми посилення статусу бухгалтера через підвищення його професійності та сертифікацію. Разом з тим, ця основа не має ні формального (законодавчого), ні, тим більше, неформального інституційного завершення (рис. 2 рівень III). До останнього ми відносимо необхідність врегулювання протиріччя між вищою та професійною освітою, забезпечення етичного сприйняття наявності на ринку різних програм підвищення кваліфікації та недопущення монополізму в цьому питанні; підняття статусу сертифікованих бухгалтерів в урядових нормативних документах.

Так, спроби професійних бухгалтерських організацій впровадити в Україні національну систему професійної освіти постійно опонується представниками вищої школи. В останні роки таких кулуарно-публічних конфліктів із зверненнями опонентів до урядових структур було чимало. На нашу думку і сьогодні стан порозуміння між опонентами не дозволить прийняти в цьому питанні виважене законодавче рішення.

Не знято в Україні і проблему комерціалізації в питанні сертифікації бухгалтерів. Не слід забувати про конфлікт за володіння ринком сертифікації CAP – CIPA в Україні, котрий був висвітлений в газеті «Бізнес» № 28, 29, 33 за 2006 рік. І хоч розв’язання цього конфлікту принесло Україні необхідну демонополізацію в цьому питанні, потрібно врахувати стійку особливість національної ментальності – декілька раз наступати на одні і ті ж граблі.

Отже, готувати зміни до чинного законодавства з приводу професійної освіти бухгалтерів слід дуже виважено. З цим погоджуються і іноземні експерти. Так, Світовий Банк націлює до об’єднання всіх суб’єктів впливу на розвиток професії бухгалтера з метою розробки нових програм вищої освіти та запровадження «в довгостроковій перспективі українськомовної програми сертифікації» професійних бухгалтерів. Натомість, на даному етапі розвитку інституційного середовища в Україні «професійні організації та регулятори у сфері бухгалтерського обліку мають сприяти тим кваліфікаційним рівням, до здобуття яких будуть прагнути «головні бухгалтери» та інші бухгалтери на підприємствах та в державному секторі і опанування яких було б доступним за ціною та в межах можливостей цих організацій і регуляторів» [2, с. 36]. З цього видно чітку позицію Світового Банку щодо добровільності самого процесу сертифікації. Крім того, вказується і на можливість вільного вибору тих кваліфікаційних рівнів (програм), які в Україні існують та затребувані бухгалтерами. В рекомендаціях Світового банку вказується, що професійні організації не повинні бути ексклюзивними постачальниками навчальних послуг для своїх членів, натомість вони повинні забезпечувати підтримання членами достатніх теоретичних знань, професійних навичок та цінностей для збереження власних сертифікатів [2, с. 37].

Для формування сприйнятливого інституційного середовища розвитку професії бухгалтера важливим є забезпечення Регулятором широкої участі в цьому державних інституцій. Як приклад може розглядатись практика роботи Мінагрополітики України. Де у відповідності до заходів по реалізації Концепції розвитку бухгалтерського обліку підтримується розробка спеціалізованих навчальних програм та робота навчальних центрів, популяризується важливість сертифікації бухгалтерів серед підприємств та організацій, ведеться реєстр сертифікованих бухгалтерів та доводиться відповідна інформація до роботодавців (включаючи іноземних інвесторів).

З вищевикладеного слід зробити такі висновки.

Професійна освіта та сертифікація бухгалтерів є важливим чинником забезпечення як достовірності фінансової звітності, так і економічної роботи на підприємствах, що є вкрай необхідним для подолання економічної кризи в Україні. Проте в найближчій перспективі сертифікація бухгалтерів має носити добровільний характер та можливість вільного вибору існуючих на ринку програм.

Зміни та доповнення до чинного законодавства з бухгалтерського обліку мають передбачати обов’язковість затвердження Регулятором програм підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерів та відповідальність всіх суб’єктів Регулятора та інших державних інституцій за стан розвитку професії у сферах їх впливу.

За ініціативи Регулятора та інших суб’єктів впливу доцільно розробити масштабну Урядову програму (стратегію) формування в Україні відповідного міжнародним вимогам  інституційного середовища розвитку бухгалтерського обліку та професії бухгалтера.

Список використаних джерел

  1. Кирейцев Г.Г. Глобализация экономики и унификация методологи бухгалтерского учета. Научный доклад. [Текст] /Г.Г. Кирейцев; ЖГТУ. – Житомир: ЖГТУ, 2008. – 76 с.
  2. Звіт Світового банку про стан дотримання стандартів та кодексів у сфері бухгалтерського обліку та аудиту (ЗДСК БОА) (A&A ROSC), 2008.
  3. Дипиаза С.А. (младший), Экклз, Р. Дж. Будущее корпоративной отчетности: Как вернуть доверие общества [Текст] / С. А.  Дипиаза (младший), Р. Дж.Экклз / В. Ионов (пер.с англ.), Ю. Езерский (пер.с англ.). - М.: Альпина Паблишер, 2003. — 211с.
  4.  Стратегія сталого розвитку України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ecolabel.org.ua/index.php?id=253
  5. Малюга Н.М. Концепція розвитку бухгалтерського обліку в Україні теороетико-методологічні основи: Наукова доповідь. [Текст] / Н.М. Малюга; Житомирський державний технологічний університет. - Житомир: ДТУ, 2006. – 84 с.
  6. Национальный комитет бухгалтеров, финансистов и экономистов [Електронний ресурс]. Режим доступа: http://www.nkbfe.ru/
  7. Міжнародні стандарти фінансової звітності [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=92410
  8.  Жук В.Н. Концептуальные основы развития бухгалтерского учета в аграрном секторе экономики Украины. Научный доклад [Текст] / В.Н. Жук; – К.: Институт аграрной экономики, 2008. – 98 с.

Опубліковано: Жук В.М. Інституціональний підхід до розв'язання проблем бухгалтерського обліку в Україні / В.М. Жук // Фінанси України. - 2009. – № 7. - С. 100-113.

До списку статей