Новини

new

В.М. ЖУК, доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент Національної академії аграрних наук України

Обліково-інформаційне забезпечення моніторингу аграрного ринку України

Анотація: Визначено концептуальні підходи до побудови системи обліково-інформаційного забезпечення моніторингу аграрного ринку.

Ключові слова: обліково-інформаційне забезпечення моніторингу ринку, моніторинг аграрного ринку, відомча аграрна статистика, звітність сільськогосподарських підприємств.

Аннотация: Определены концептуальные подходы к построению системы учетно-информационного обеспечения мониторинга аграрного рынка.

Ключевые слова: учетно-информационное обеспечение мониторинга рынка, мониторинг аграрного рынка, ведомственная аграрная статистика, отчетность сельскохозяйственных предприятий.

Annotation: The article defines conceptual approaches to building the system of accounting and information provision for monitoring the agricultural market.

Keywords: accounting and information provision for monitoring the market, monitoring the agricultural market, departmental agricultural statistics, reporting of agricultural enterprises.

З набуттям незалежності в Україні відбулися глибокі перетворення в аграрній сфері, які набули масштабних структурних та соціально-економічних наслідків.

Україна має потужний природно-ресурсний потенціал. Лише земельний фонд - становить 5,7 території Європи з яких 42,8 млн. га (майже 71 %) займають землі сільськогосподарського призначення. Внаслідок реформування - 51,4 % цих земель передано у приватну власність - 7 млн. селян, з яких на даний час майже 6,6 млн. оформили державні акти на право власності - на земельні ділянки. Більшість селян (4,6 млн.) передали землю в оренду сільськогосподарським підприємствам, та в основному вирощують сільськогосподарську продукцію на присадибних ділянках.

Станом на 01.01.2011 р. в Україні на базі 11930 сільськогосподарських підприємств радянських часів створено 34715 нових агроформувань ринкового типу з них: товариства з обмеженою відповідальністю – 7934; приватні підприємства – 5831; сільськогосподарські виробничі кооперативи - 1022; акціонерні товариства – 723; фермерські господарства – 11946 та інші форми господарювання.

За даними Державного комітету статистики України (Держкомстату України) у структурі виробництва валової продукції сільського господарства за 2010 рік частка сільськогосподарських підприємств складала лише 45 %. Значна частка (55 %) виробництва сільськогосподарської продукції господарствами населення (на присадибних та дачних ділянках з приєднанням польових наділів після земельного реформування) пояснюється інституціональною схильністю населення України до власного виробництва продуктів харчування.

За останні роки намітилась стійка тенденція до зростання частки сільськогосподарських підприємств у виробництві сільськогосподарської продукції. Значний внесок до стійкості такої тенденції вносить зростання кількості у 2008 – 2011 рр. агрохолдингових формувань. Як правило це вертикально-інтегровані підприємства (виробництво, переробка та торгівля), котрі через дочірні сільськогосподарські підприємства орендують по 30 тис га і більше сільгоспугідь. На даний час ми нараховуємо біля 100 таких агроформувань, з яких уже 10 (а 20 в процесі підготовки) залучали фінансові ресурси з ІРО (в основному на Варшавській площадці).

З 2011 року прослідковується додаткове пожвавлення інтересу великого бізнесу до аграрної сфери економіки, що мотивоване збереженням спеціальних режимів оподаткування, завершенням процесів земельної реформи та започаткуванням ряду Урядових програм: «Зерно України», «Відродження скотарства» та інших.

Отже, введення в економічний оборот земельних ресурсів, зміна структури виробників на користь великих підприємств, державна пріоритетність аграрного напряму розвитку, пільгове оподаткування дозволяє уряду прогнозувати нарощення до 2015 року виробництва зерна до 80 млн. т, олійних культур – 15 млн. т, м’яса – 5,7 млн. т у живій вазі та 18 млн. т молока. Основний приріст продукції очікується саме у великих сільськогосподарських підприємствах.

Разом з тим (Таблиця 1), частка господарств населення у виробництві основних видів сільськогосподарської продукції буде залишатись значною і до 2015 року. Особливо у виробництві картоплі, овочів, фруктів, молока та м’яса ВРХ. За таких умов, формувати та проводити сприятливу аграрну політику можливо лише із використанням державної системи моніторингу ринків.

Таблиця 1

Обсяги виробництва основних видів сільськогосподарської продукції за категоріями виробників

№ п/п

Назва сільськогосподарської продукції

2010 рік*

2015 рік

валове виробництво, всього,

млн. т.

в т.ч. господарства населення, %

валове виробництво, всього,

млн. т.**

в т.ч. господарства населення, %***

1

Зернові

39,2

24,2

80,0

10,3

2

Олійні

10,0

13,3

15,0

7,5

3

Картопля

18,7

97,4

20,0

86,4

4

Цукровий буряк

13,7

7,9

25,0

6,0

5

Овочі

8,1

88,1

8,5

81,0

6

Плоди і ягоди

2,2

87,0

3,5

73,0

7

Молоко

11,2

80,3

18,0

42,5

8

М’ясо ВРХ

0,4

75,8

1,6

41,4

9

М'ясо свинини

0,6

55,6

2,2

31,3

10

М'ясо птиці

1,0

19,5

1,8

14,7

11

Яйце, млрд. шт.

17,0

39,9

17,5

15,0

* - Дані Держкомстату України

** - З матеріалів програми дій Уряду України

*** - прогноз профільних Відділів Президії НААН

Різноманітність структури виробників продукції сільського господарства, незавершеність процесів формування в Україні цивілізованого аграрного ринку та відомчої статистики, і не тільки, до певної міри ускладнюють моніторинг ринку сільськогосподарської продукції та потребують особливої системи забезпечення його інформацією зі звітності сільгоспвиробників.

Метою статті є виявлення проблем інформаційного забезпечення моніторингу ринку сільськогосподарської продукції, обґрунтування необхідності розширення його складових та визначення концептуальних підходів до побудови державної системи обліково-інформаційного забезпечення моніторингу аграрного ринку.

Задля цього розглядається:

  • стан інституціонального наповнення моніторингу агарного ринку України та розширення його складовою моніторингу звітності сільськогосподарських виробників;
  • доцільність створення Державного центру моніторингу агарного ринку та системи обліково-інформаційного забезпечення його роботи;
  • концептуальна основа побудови системи обліково-інформаційного забезпечення моніторингу агарного ринку.

Огляд попередніх досліджень. Проблеми моніторингу аграрного ринку України знаходилися в центрі уваги провідних вчених, серед яких академіки НААН П.Т. Саблук, О.М. Шпичак, В.Я. Месель-Веселяк. Значний внесок у науково-практичну реалізацію ідеї та вимог чинного законодавства, щодо прийняття державних регуляторних заходів на основі моніторингу аграрного ринку, зроблено Ю.Я. Лузаном (колишнім першим заступником Міністра аграрної політики України, а, тепер першим заступником директора ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН).

Цими та іншими вченими визначено, що моніторинг аграрного ринку включає: моніторинг формування балансів платоспроможного попиту та пропозиції; моніторинг цін на сільськогосподарську продукцію і продовольство; моніторинг тенденцій на зовнішніх ринках; моніторинг ринку та цін на матеріально-технічі ресурси; науково-обгрунтовані оцінки та прогноз кон’юнктури ринків і цін; систематизацію і поширення результатів моніторингу серед учасників ринку.

«Створення системи моніторингу аграрного ринку – зазначає Ю.Я. Лузан – не просте завдання, воно вимагає відповідних державних рішень, створення передумов для усунення можливості будь-якого втручання в об’єктивні оцінки і прогнози» [4].

Однією із таких умов і, головною на нашу думку, є система інформаційного забезпечення моніторингу. Як зазначає Ю.Я. Лузан «На даному етапі відсутня повна і достовірна інформація щодо ситуацій і тенденцій, які відбуваються на внутрішньому аграрному ринку» [4].

В першу чергу, і зазвичай, у попередніх дослідженнях говорять за інформацію, що формується у різних державних органах, аграрних біржах, світових організаціях (ФАО, СОТ) і таке інше. При цьому, поза увагою вчених залишаються можливості бухгалтерської та статистичної інформаційної системи бути самостійною та суттєвою складовою інформаційного моніторингу аграрного ринку.

Виклад основного змісту статті. Глобалізація економіки, входження України до СОТ вимагають від Уряду чітких та упорядкованих дій на внутрішньому та зовнішніх аграрних ринках, заходів з підвищення конкурентоздатності сільськогосподарських підприємств. Серед ключових факторів вирішення цих проблем є і розбудова системи Державного моніторингу аграрного ринку з ефективним обліково-інформаційним забезпеченням його роботи.

В Україні по цей час не створено Державного Центру моніторингу аграрного ринку. Відсутня відомча аграрна статистика, яка є додатковою інформаційною базою роботи центрів моніторингу міністерств сільського господарства розвинутих країн.

Міністерство аграрної політики та продовольства України у своїй структурі має Відділ моніторингу цін та балансів продовольчих ресурсів. Разом з тим такі баланси розробляються під егідою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на базі даних Державної служби статистики України.

У 2010 році при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України створено міжвідомчі робочі групи з розроблення балансів попиту і пропозиції по основних видах продовольчої та сільськогосподарської продукції. Склад груп сформовано окремо по кожному продукту з представників державних установ (в т. ч. і Мінагрополітики) та галузевих виробничих об’єднань. Складання прогнозних балансів попиту і пропозиції регламентовано відповідними методичними рекомендаціями, що затверджені Міністерствами економічного розвитку і торгівлі України.

Органами статистики на постійній основі розробляються два види балансів по основних сільськогосподарських та продовольчих продуктах. Ці роботи передбачені Планом державних статистичних спостережень, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

  1. Сільськогосподарські баланси (розробляються в розрізі регіонів в цілому за рік), які характеризують надходження та використання с/г продукції - окремо по сільськогосподарських підприємствах (за даними їх звітів) та по господарствах населення.
  2. Баланси ресурсів і використання (або попиту і пропозиції) сільськогосподарської та продовольчої продукції розробляються (в цілому по країні) з метою визначення рівня самозабезпечення країни продукцією, залежності від імпорту, експорту, виробничого використання (корми, витрати на посів, тощо), змін запасів та споживання населення країни.

Обидва види балансів по окремих позиціях взаємопов’язані і узгоджуються між собою.

Крім того, баланси ресурсів і використання (від виробництва до споживання), в основному, дозволяють мінімізувати перерахунки окремих продовольчих продуктів в первинний продукт. Визначення споживання основних продовольчих продуктів (в розрахунку на 1 особу) здійснюється саме балансовим методом.

Однак, певні негаразди на ринку сільськогосподарської продукції України (наприклад «проблема гречки» у 2010-2011 рр.) засвідчують недосконалість існуючого механізму моніторингу аграрного ринку. Однією із причин цього вчені вважають відсутність Державного центру моніторингу аграрного ринку саме при Міністерстві аграрної політики і продовольства України та його повноцінного обліково-інформаційного забезпечення.

Доцільність та вимоги створення такого Центру визначені в Законі України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», та Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 року та у багатьох інших нормативно-правових актах.

В дослідженні даного питання важливим є і аспект формування в Україні приватних інститутів моніторингу аграрного ринку. Мотивацією розвитку останніх є запити агрохолдингових формувань. При критичному аналізі дій деяких із них прослідковується намагання впливу на підготовку інформації, формування оцінок (особливо для засобів масової інформації) з метою отримання вигод на збудораженні ринку. Нажаль, за відсутності дієвого Державного центру моніторингу аграрного ринку такі деструктивні кроки в Україні спрацьовують.

Для виключення можливості впливу окремих учасників ринку та їх організаційних утворень на достовірність інформації, формування обґрунтованих оцінок, висновків, різнобічну інтерпретацію в засобах масової інформації, в Україні має бути щонайшвидше прийнято і реалізовано Концепцією функціонування Державного центру моніторингу аграрного ринку.

Основи такої Концепції розроблено вченими Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Національної академії аграрних України. Де передбачено: інституціонально-правове забезпечення організації та функціонування такого Центру, його науково-методичне забезпечення; об’єкти і напрями моніторингу; методологічні засади і організаційна структура; порядок і засоби розповсюдження інформації.

Вченими обґрунтовано, що створення Державного Центру моніторингу аграрного ринку може мати місце не тільки при Міністерстві аграрної політики та продовольства України. Виконання таких функцій на ринку може бути делеговане і науковим установам – НААН на базі ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН.

За будь-якого варіанту формування та функціонування такого Державного Центру, вимагатиме прийняття відповідної Постанови Кабінету Міністрів України, з обов’язковим вирішенням таких ключових питань: вирішення порядку фінансування його роботи; формування кадрової та матеріально-технічної бази; визначеність у роботі територіальних відділень; створення умов до безпосереднього доступу до необхідної інформації державних установ, ряду міжнародних організацій; створення умов для отримання необхідної достовірної та оперативної інформації зі звітності підприємств, установ і організацій.

Отже, при створенні Державного Центру моніторингу аграрного ринку України, серед іншого, важливим є обліково-інформаційне забезпечення його роботи, що формується зі звітності підприємств. Для моніторингу роботи підприємств застосовується декілька інформаційних систем: традиційна бухгалтерська; статистичних спостережень та оперативно-адміністративна звітність. Всі названі інформаційні системи формують звітну інформацію по сільськогосподарських виробниках.

Аналіз бухгалтерської інформаційної системи України, засвідчує, що на даний час вона знаходиться у стадії реформування. В цілому можна констатувати, що в Україні застосовуються положення бухгалтерського обліку, котрі відповідають вимогам міжнародних стандартів фінансової звітності. З 2007 року застосовується і адаптований до специфіки України міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 41 «Сільське господарство». Однак реформа бухгалтерської інформаційної системи має певне завершення лише на рівні формальних інституцій (законів, стандартів, регуляторів). На рівні облікової системи підприємств та на рівні професійності бухгалтерів – реформу не завершено. При цьому втрачено вплив галузевого управління  на формування методології ключової функції управління – бухгалтерського обліку. Фактично існує парадоксальна ситуація коли ключова функція управління аграрною галуззю віддана до сфери Мінфіну України.

Подібна ситуація склалась і із статистичним обліком. Проблема загострюється тим, що ні Мінфін, ні Деркомстат України не бажають допускати до формування методології обліку та звітності аграрного сектору галузеве міністерство.

Вищезазначене є причиною послаблення бухгалтерської інформаційної системи як в управлінні, так і в обліковому забезпеченні дієвості моніторингу аграрного ринку.

В Україні запроваджено не тільки однакову за показниками фінансову звітність підприємств різних галузей економіки. Фінансова звітність аграрних підприємств не опрацьовується аграрним підрозділом Держкомстату. На перший погляд останнє має мінімальний вплив на проблему інформаційного забезпечення моніторингу ринку. Однак, зниження контролю за достовірністю звітності (дотримання методології), послаблення дисципліни та оперативності негативно впливає не тільки на достовірність фінансової звітності, але і на інші звітні системи, що узгоджуються або базуються на даних бухгалтерського обліку.

Традиційно у радянські часи бухгалтерський та статистичний облік чітко ув’язувався та контролювався по системі звітності. Колишня інформаційна система базувалась на бухгалтерському документуванні кожного факту господарювання та перехресній ув’язці показників по різних видах звітності. Фактично оперативно-адміністративна та статистична звітність підтверджувалась бухгалтерською. Домінувала контрольна функція бухгалтерської системи, що забезпечувала достовірність більш оперативної адміністративної та статистичної звітності.

Реформами зруйновано радянську систему звітності. Основою обліково-інформаційного забезпечення галузевого управління, а, відтак і моніторингу ринку, стали статистичні спостереження. Відтепер вони не контролюються системою бухгалтерської звітності. Певна безконтрольність, посилена інституціональною ментальністю, сприяє негативним адміністративним впливам на достовірність інформації.

Для виправлення зазначених проблем академічною аграрною наукою спільно з Мінагрополітики і Держкомстатом України з 2003 року запроваджено річну статистичну звітність сільськогосподарських підприємств за даними бухгалтерського обліку: форми 50 с/г «Основні економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства» та 2-ферм «Основні економічні показники фермерського господарства». В цих формах значно розширено показники звітних даних: по елементах витрат на виробництво основних видів сільськогосподарської продукції; по собівартості та рентабельності їх виробництва. Але головне - таким кроком посилено контроль за достовірністю «попередньої» статистичної звітності.

З 2009 року Мінфіном України запроваджено (за поданням академічної науки) додатки до річних форм фінансової звітності «Біологічні активи» та «Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів», що також мало б посилили вплив «перехресного» методу контролю різних видів звітності. Проте, проблема достовірності інформації в «оперативних»  звітних формах сільськогосподарських підприємств залишається актуальною і надалі, оскільки Держкомстатом України не сприймається важливість такого контролю та не сформовано організаційно-методичну систему, яка б забезпечувала механізм його реалізації.

Окрім того має місце і недисциплінованість підприємств по подачі звітних форм. Адміністративні санкції за такі порушення в Україні є мінімальними. Проблемою, з погляду контролю, є і звітування агро холдингів за їх юридичною адресою. А це, як правило, великі міста, де аграрна звітність не є головною у роботі відділень Держкомстату.

Значною проблемою для обліково-інформаційного забезпечення моніторингу аграрного ринку України є і неоперативність обробки звітності Держкомстатом України. Необхідна інформація обробляється по кілька місяців, що робить її малоефективною у прийнятті рішень.

З вищесказаного можемо зробити висновок, що існуюча система обробки фінансової та статистичної звітності сільськогосподарських підприємств України є мало прийнятною для ефективного забезпечення інформацією моніторингу аграрного ринку.

З іншої сторони, Україна має унікальні можливості використати переваги саме бухгалтерської інформаційної системи у справі моніторингу ринку, оскільки майже всі сільськогосподарські підприємства подають до Держкомстату звітність. Справа за науковим відпрацюванням її змісту та налагодженням оперативних механізмів обробки та передачі даних. Перевагою такої системи є і те, що на її базі, за певних умов, можна швидше і дешевше розбудувати і відомчу аграрну статистику.

Інформаційне забезпечення моніторингу виробництва та споживання сільськогосподарської продукції господарствами населення здійснюється за допомогою статистичних спостережень.

Система статистичних спостережень по господарствах населення включає формування статистичної інформації щодо виробництва, напрямків використання сільськогосподарської продукції та споживання основних продуктів харчування складається з таких джерел:

  1. по господарський облік в сільських радах, тематичні переписи (тобто інформація про ресурси – худоба, земля у використанні, площі посіву по основних групах культур);
  2. щомісячне обстеження сільськогосподарської діяльності господарств населення в сільській місцевості: структурні та якісні показники (детальна структура площ, урожайність, продуктивність худоби, напрямки, ціни та обсяги реалізації продукції, запаси окремих видів продукції);
  3. вибіркове квартальне обстеження умов життя домогосподарств (це обстеження має цілий блок питань щодо сільського господарства, зокрема, структуру основних трьох напрямків використання) виробленої продукції – господарське використання (на годівлю худобі, посів, втрати), для споживання та на продаж. Крім того, це обстеження дає інформацію щодо тенденцій споживання основних продуктів харчування (в цілому, і по групах населення в залежності від доходів).

Слід зазначити, що в поняття «Господарства населення» входять не лише домогосподарства, а також підприємці-фізичні особи (орендовані ними землі на території сільських рад окремо відображаються в погосподарському обліку і використовуються при розрахунках виробництва).

Станом на 01.01.2011 року в Україні за даними Держкомстату нараховується 6 млн. домогосподарств, із них щомісячному обстеженню підлягають 30 тис. з охопленням всіх регіонів.

Статистичні спостереження за господарствами населення проводяться в Україні за методиками розвинутих країн Європи.

Проте у вчених та аналітиків є обґрунтовані сумніви, щодо ефективності застосування таких методик в Україні. Європейські стандарти та методики статистичних спостережень за господарствами населення потребують суттєвої адаптації до специфіки впливу українських інститутів на достовірність інформації у звітних формах. Зініційований Президією НААН, критичний аналіз балансів виробництва та споживання основних видів сільськогосподарської продукції засвідчив наявність ряду логічних неув’язок у їх показниках, що у більшій мірі стосувалось саме господарств населення.

Звідси висновок – система статистичних спостережень за господарствами сільського населення потребує вдосконалення методичного забезпечення, з врахуванням національної специфіки їх застосування, розширення кількості респондентів та усунення адміністративного впливу при обробці інформації.

Отже, стан вітчизняної звітності сільськогосподарських виробників є, до певної міри, безсистемним, що не дозволяє розглядати її окремою та дієвою складовою моніторингу аграрного ринку.

Відтак назріла необхідність розробки та запровадження концептуальних основ побудови, на базі бухгалтерської, статистичної та адміністративної звітності сільськогосподарських виробників, цілісної системи обліково-інформаційного забезпечення галузевого управління та моніторингу аграрного ринку (рис.1).

Image

Рис. 1. Концепція обліково-інформаційного наповнення моніторингу аграрного ринку

Основою такої системи має бути не тільки вдосконалення інформаційності, достовірності звітності (про що йшлося вище), але і запровадження оперативних механізмів її обробки та певна стандартизація використання у процедурах моніторингу аграрного ринку.

Недостатньо розширити (специфічними галузевими показниками) фінансову та статистичну звітність, посилити контроль достовірності з використанням бухгалтерської інформаційної системи. Таку звітність в обов’язковому порядку мають подавати як до Держкомстату, так і до районних управлінь агропромислового розвитку районних державних адміністрацій (АПР РДА) всі великі, середні та малі підприємства (якщо останні отримують допомогу держави).

Запропонований потік інформації посилює відповідальність Міністерства аграрної політики та продовольства України, управлінь АПР при РДА і ОДА за формування та функціонування системи обліково-інформаційного забезпечення галузевого управління та моніторингу аграрного ринку. Важливим при цьому є і посилення ролі держави у вирішенні проблем оперативності та достовірності інформації.

Так, заходи узгоджуються із прийнятою Колегією Міністерства аграрної політики та продовольства України Концепцією розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України [5].

На взаємоузгодженість розвитку галузевого бухгалтерського обліку та системи державного моніторингу аграрного ринку вказує і облікова проблема оцінки біологічних активів та сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю (ринковими цінами). Такі вимоги висунуті міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 41 «Сільське господарство»  та його вітчизняним аналогом П(С)БО 30 «Біологічні активи». Однак, на практиці, інформацію про ринкові ціни бухгалтерам отримати важко. Інша ситуація, коли такою інформацією сільськогосподарські підприємства забезпечує державна система моніторингу аграрного ринку. Відтак така система має мати і повноцінну регіональну самодостатність на рівні управлінь агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій (АПР ОДА).

Іншою важливою складовою системи є запровадження відомчої аграрної статистики. Враховуючи фінансові труднощі її реалізації в перші роки система відомчої аграрної статистики могла б охоплювати лише державні сільськогосподарські підприємства системи Міністерства аграрної політики і продовольства України (біля 200) і Національної академії аграрних наук (біля 100).

Посилення дієвості та достовірності інформації по системі статистичної звітності домогосподарств вбачається в удосконаленні методології, методик таких спостережень, розширенні числа респондентів не тільки серед сільського населення, але і міських жителів, що виробляють і споживають продукцію з дачних садиб (ділянок).

Загальні висновки. Важливою складовою моніторингу аграрного ринку є моніторинг бухгалтерської, статистичної, адміністративної звітності підприємств та статистичних спостережень домогосподарств населення. Враховуючи пріоритетність інформаційного забезпечення галузевого управління і, зокрема, моніторингу ринку, аграрна система звітності має бути в центрі уваги сучасної та перспективної політики Міністерства.

В Україні існує обліково-інформаційна основа розбудови дієвої системи звітності для забезпечення роботи Державного центру моніторингу аграрного ринку. Ця система має бути удосконаленою та впорядкованою для виконання такої місії, що першочергово вимагає прийняття відповідної Концепції дій.

Бухгалтерська спільнота має активніше розв’язувати проблему створення та обліково-інформаційного забезпечення роботи Державного Центру моніторингу аграрного ринку, робота якого стимулюватиме необхідні зміни і у обліковій системі України.

Першоджерела:

  1. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року, Закон України від 18.10.2005 р. № 2982-IV: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2982-15
  2. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2007 р. № 1158: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua/files/00003800/Dergavna_cil%27ova_programa.doc
  3. Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
  4. Саблук П.Т. Основні напрямки удосконалення державної аграрної політики в Україні / Саблук П.Т., Лузан Ю.Я. // Економіка АПК. – 2011. - № 5. - С. 3-16.
  5. Міністерство аграрної політики України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua.

Опубліковано: Жук В.М. Обліково-інформаційне забезпечення моніторингу аграрного ринку України / В.М. Жук // Економіка АПК. – 2011. - № 8. – С.53-60.

До списку статей