Новини

new

В.М. ЖУК, д.е.н., професор,
член-кореспондент НААН України

Концептуальні підходи вирішення поверхневих та глибинних проблем обліку інноваційної діяльності

Питання, які розглядаються:

  • Розглянуто проблеми обліку інноваційної діяльності.
  • Визначено основні об'єкти обліку інноваційної діяльності.
  • Запропоновано концептуальні підходи до побудови обліку інноваційної діяльності.

Ключові слова: бухгалтерський облік інноваційної діяльності, облік нематеріальних активів й інноваційної продукції.

Вопросы, которые рассматриваются:

  • Рассмотрены проблемы учета инновационной деятельности.
  • Определены основные объекты учета инновационной деятельности.
  • Предложены концептуальные подходы к построению учета инновационной деятельности.

Ключевые слова: бухгалтерский учет инновационной деятельности, учет нематериальных активов и инновационной продукции.

 Issues that are examined:

  • The problems of accounting of innovative activities were considered.
  • The main objects of the accounting of innovative activities were defined.
  • Propounded conceptual approaches to the construction of accounting of innovative activities.

Keywords: accounting of innovative activities, accounting of intangible assets and innovative products.

Актуальність проблеми пов’язана з освоєнням розвинутими країнами інноваційної моделі розвитку економіки. Це означає, що головним джерелом економічного зростання стає наукова продукція, а рушійною силою – механізми її створення та комерційного використання.

Під інноваційною продукцією, з урахуванням теорії та чинного законодавства, ми розуміємо конкурентоспроможні товари та послуги, що розроблені на основі наукового та інтелектуального потенціалу і здатні забезпечити техніко-екологічний та соціально-економічний ефект.

Отже, сучасна модель розвитку економіки вимагає підвищення інноваційної активності як наукових, так і виробничих суб’єктів господарювання. Останнє пов’язане з необхідністю модернізації системи управління, а, відтак, і формування нових сегментів розвитку його базової інформаційної підсистеми – бухгалтерського обліку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стан наукового вирішення вказаної проблеми на теренах СНД засвідчує певну увагу вчених до цього питання. Зокрема підготовлено дві докторські дисертації: А.Н. Шепельова "Стратегічний облік інновацій в комерційних організаціях: теорія і методологія" (2007 р. Російська Федерація) та О.В. Контаєвої "Бухгалтерський облік та аналіз інноваційної діяльності підприємств: організація і методологія" (2011 р. Україна) [1].

Якщо розглядати дану проблему зі сторони створення інноваційної продукції в наукових (і не тільки) установах у вигляді об’єктів прав інтелектуальної власності, нематеріальних активів, то дана проблема вивчалась значно ширшим науковим загалом. Зокрема, розроблено нові методичні підходи, методики, практичні рекомендації.

Вченими Інституту аграрної економіки та Інституту обліку і фінансів Національної академії аграрних наук України у 2008 році видано навчальний посібник "Нематеріальні активи в роботі підприємств" [2], а у 2009 році методичні рекомендації з бухгалтерського обліку та оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності в бюджетних установах [3] та методику оцінки вартості й бухгалтерського обліку прав на об’єкти інтелектуальної власності в наукових установах УААН [4].

Визнаючи вагомий внесок у розв’язання проблеми попередніх досліджень, слід відмітити, що питання обліку інноваційної діяльності потребують поглибленого вивчення та адаптування зарубіжних і вітчизняних напрацювань до специфіки роботи національних наукових й комерційних установ.

Метою статті є виявлення проблем обліку інноваційної діяльності в наукових установах НААН та означення концептуальних підходів до їх вирішення. Для цього у статті розглядаються такі питання:

  • оцінка чинної нормативної мотивації до побудови обліку інноваційної діяльності;
  • посилення факторів значимості системи обліково-аналітичного забезпечення в управлінні інноваційною діяльністю;
  • виявлення ключових об’єктів бухгалтерського обліку інноваційної діяльності;
  • означення концептуальних підходів до побудови та розвитку обліку інноваційної діяльності.

Вирішення поставлених у статті завдань обумовлено тим, що стан обліку інноваційної діяльності, оцінки й обліку створених нематеріальних активів в Україні має незадовільний рівень. Фінансова та статистична звітність (запити держави) не стимулюють побудови такого обліку. Відтак частка інвестицій у інновації не досягає і 10 відсотків, а частка нематеріальних активів і 1 % у загальних активах вітчизняних підприємств. Тоді як у розвинутих країнах цьому приділяється значна увага з метою успішного розвитку та позиціонування в глобальній економіці.

В авангарді розв’язання цієї проблеми в аграрній галузі є  підприємства системи НААН України, де бюджетні кошти в основному виділяються на інноваційні розробки, а частка об’єктів прав інтелектуальної власності (ОПІВ) досягає 4,5% активів. Проте така статистика має більшу нормативну мотивацію, ніж перспективу отримання економічних вигод від наявності ОПіВ в системі НААН України.

Нормативна мотивація посилена:

  • дорученням Президента України від 7 липня 2005 р. щодо проведення інвентаризації об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів підприємств, установ і організацій, з метою виявлення об'єктів, права на які належали державі, або які було створено за державні кошти;
  • вимогами державного казначейства України (лист від 25.08.2005 р. № 07–04/1654–6902) щодо зобов’язання взяття на облік бюджетними установами нематеріальних активів, які є закінченими та засвідченими відповідними документами (патентом, сертифікатом, ліцензією тощо);
  • вимогами листа Міністерством фінансів України від 12.08.2005 р. № 31–04200–10–5/17045 щодо підприємств інших форм власності, у якому об'єкти права інтелектуальної  власності  як такі, що не відображені в бухгалтерському обліку зобов’язано поставити на баланс підприємства.

В останні роки, розв’язання державою проблем обліку та оцінки нематеріальних активів набуло значного розмаху. На сьогодні дане питання регулює велика кількість правових та методичних актів. Зокрема:

  • 38 документів, що прямо чи опосередковано регулюють бухгалтерський облік нематеріальних активів;
  • 44 - що стосуються оцінки нематеріальних активів;
  • 13 нормативних та методичних актів з питань обліку та оцінки нематеріальних активів в державному секторі економіки.

Фактично державні контролюючі органи заставляють оформити та ставити на баланси наукових установ всі результати досліджень не переймаючись їх здатністю відповідати вимогам інноваційної продукції.

Однак, не дивлячись на значну кількість правових актів з питань обліку та оцінки нематеріальних активів, взяття інноваційної продукції, інтелектуального капіталу на баланси вітчизняних підприємств залишається одним з найскладніших і неоднозначно вирішуваних проблем. Ця проблема має як поверхову, так і глибинну площину.

Поверхово – існують складнощі застосування такої кількості (подекуди протирічивих) нормативних документів в роботі бухгалтерських служб.

Спроба узгодженого застосування існуючих норм щодо обліку інноваційної діяльності, постановки на облік нематеріальних активів комерційними підприємствами зроблена нами у навчальному посібнику Нематеріальні активи в роботі підприємств: правові основи, облік, оподаткування. Для бюджетних установ розроблено Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку та оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності. На вирішення цих же проблем по системі наукових установ НААНУ розроблено Методику оцінки вартості  й бухгалтерського обліку прав на об’єкти інтелектуальної власності  в наукових установах УААН.

Проте ці розробки носять методичний характер та не забезпечують науково-методологічне розв’язання існуючих глибинних проблем в нормативних документах і практиці.

Найсуттєвішою глибинною проблемою вітчизняних ОПіВ, є слабкість комерційної та капіталізованої складової таких активів.

Винаходи, корисні моделі, на які отримані патенти, як засвідчує практика, не використовуються підприємствами задля отримання прибутку. А відтак, визнання їх активом втрачає економічне й правове підґрунтя. За вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності та П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" лише той об’єкт може бути визнаний нематеріальним активом, який утримується підприємством для виробництва, торгівлі, франчайзингу, в адміністративних цілях чи надання в оренду (паушальні доходи та роялті) іншим особам.

Звідси, державна мотивація постановки на баланси всіх наукових розробок, навіть слабокапіталізованих, має негативну сторону у вигляді недостовірної фінансової звітності, викривлення наукового потенціалу і не тільки.

Отже, бездієвість існуючих механізмів оцінки та обліку ОПіВ, інноваційної продукції пов’язана з проблемами цінності цих активів (продукції) саме у їх подальшому комерційному використанні. Немає сенсу суттєвого завищення валюти балансу за рахунок постановки на баланс, витрат на науково-дослідні роботи, коли їх результати не використовуються підприємствами та установами у господарській діяльності, коли відсутня товарність такого науково-технічного доробку.

Саме ланка комерційного використання (соціально-екологічної важливості) доробку має мотивувати та визначати підходи до побудови обліку інноваційної діяльності та інноваційної продукції. Облік зорганізовується лише у разі націлення на інновацію, формування пропозицій майбутніх товарів, ОПІВ, бізнес-проектів, що пропонуються ринку або потрібні для подальших наукових досліджень.

Інвестування в сучасній технології визначають інноваційну діяльність, якщо їх іншою та невід’ємною складовою є інвестування в наукову діяльність. Відтак, об’єктами обліку інноваційної діяльності завжди поряд мають бути:

  • витрати, інвестиції у нові технології (інтелектуальні активи, сучасну техніку та комунікації тощо);
  • витрати на наукову діяльність (власне дослідження та створення дослідних зразків їх апробація тощо).

Метою інноваційної діяльності є посилення конкурентоспроможності господарюючого суб’єкту, що передбачає отримання та подальше комерційне (важливе суспільне) використання інноваційної продукції. При цьому зрозуміло, що не завжди з інноваційної діяльності є змога отримання товарної інноваційної продукції.

Інноваційна продукція стає об’єктом обліку з моменту документального оформлення її прийняття. Зовні таке прийняття може мати ознаки авторських прав (свідоцтв тощо).

З вищевикладеного, основними об’єктами обліку інноваційної діяльності, на наш погляд, є:

  • кошториси на її створення;
  • витрати на інвестиції у нові технології та наукову діяльність;
  • інноваційна продукція;
  • процеси комерційного використання  продукції (чи її використання для подальшої інноваційної діяльності) (рис. 1).

Image

Інноваційна технологія (від задуму на створення інноваційної продукції до її успішної реалізації), посилює сприйняття бухгалтерського обліку як інформаційної системи здатної бути корисною в управлінні інноваційною діяльністю на всіх стадіях та рівнях. Звідси, потреба управління в обліковій інформації щодо інноваційної діяльності означує основні концептуальні складові побудови відповідного бухгалтерського обліку. Такими складовими є: нормативні, методологічні, методичні та організаційні заходи щодо розв’язання проблем обліку інноваційної діяльності.

На сьогодні очевидною є необхідність уточнення та узгоджень у вищезгаданих нормативних документах з обліку інноваційної діяльності, нематеріальних активів.

Щодо наукових установ, на часі прийняття відповідного стандарту з обліку в державному секторі економіки. Останнє цілком реально, адже методологічною радою з бухгалтерського обліку Мінфіну України з 2010 року розпочато процес адаптації стандартів з обліку в державному секторі, що розроблені Міжнародною Федерацією Бухгалтерів.

Організація обліку інноваційної діяльності в наукових установах потребує і нормативного запровадження механізмів попередньої спеціалізованої акредитації майбутньої інноваційної продукції. Певні підходи до цього означуються положеннями Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу" [5]. Однак відсутні методики, щоб відповідні кошториси, проекти стали об’єктами обліку і контролю, формували початок ланцюга бухгалтерського обліку інноваційної діяльності.

Окремого врегулювання потребує облік застосування системи інноваційного провайдингу, системи взаємодії інтегрованих з науковими установами підприємницьких формувань, які створюються з метою посилення комерційної спроможності наукових установ через розповсюдження інноваційної продукції, залучення інвестицій на інноваційну діяльність.

Важливим напрямом розв’язання проблем бухгалтерського обліку інноваційної діяльності є формування відповідної методології.

Цей напрям роботи має не обмежуватись розкриттям облікових процесів за елементами методу бухгалтерського обліку, а, перш за все, вирішити питання: 1) означення джерел фінансування витрат інноваційної діяльності; 2) покриття здійснених витрат за рахунок поточного чи майбутнього періодів; 3) віднесення витрат на собівартість інноваційної продукції (послуг); 4) визначення ринкової вартості інноваційного доробку при її первісному визнанні; 5) амортизаційна політика інноваційних капіталовкладень і не тільки.

На сьогодні більш розробленою, але такою, що потребує подальших удосконалень є методична складова піднятих питань.

На часі формування по наукових підгалузях типових методик планування обліку і калькулювання продукції інноваційної діяльності. Подібні методики (методичні рекомендації) необхідні і для організації обліку інноваційної діяльності недержавними підприємствами й установами.

Розробка вказаних методик зумовлює доповнення рахунків та субрахунків по класу 9 "Витрати діяльності", 3 "Кошти, розрахунки та інші активи", 2 "Запаси" та рахунків бюджетного обліку.

Побудова облікових моделей інноваційної діяльності залежить і від внутрішніх та зовнішніх запитів на таку інформацію. Відтак передбачаються зміни і до фінансової та статистичної звітності.

На стимулювання інноваційної активності вітчизняного бізнесу та науки направлені і положення нового Податкового кодексу (розрахунки об’єктів оподаткування, в якому базуються на даних бухгалтерського обліку).

Висновки. Стратегічні напрями розвитку України покладаються на інноваційні підходи до побудови її економіки. Відтак перед наукою й практикою з бухгалтерського обліку ставляться завдання з розробки належного інформаційного забезпечення управління інноваційною діяльністю.

Наявність значної кількості,часто протирічивих, нормативних документів з обліку інноваційної діяльності та фактична відсутність інноваційних активів на балансах вітчизняних підприємств й установ, засвідчує непідготовленість національної системи обліку до вимог інноваційного часу. Проблеми загострюються і тим, що діюча нормативна база мотивує постановку на баланси інноваційної продукції, що не має подальшого комерційного використання та не є важливим доробком для суспільного та екологічного розвитку.

Вирішення проблем потребує прийняття концептуальних підходів до побудови обліку інноваційної діяльності. Де важливим є:

  • нормативне визначення цілісного ланцюга об’єктів бухгалтерського обліку (кошториси – спільні витрати на інноваційні капіталовкладення й технології та наукові дослідження – інноваційна продукція – її подальше комерційне (соціальне, наукове) використання);
  • розробка методології обліку інноваційної діяльності (джерела покриття витрат, ринкова оцінка інноваційного доробку, амортизаційна політика та інше);
  • розробка методик з планування обліку й калькулювання продукції інноваційної діяльності і не тільки.

Запропоновані підходи до вирішення облікових проблем інноваційної діяльності сприятимуть входженню економіки України до сучасної світової моделі розвитку.

Список використаних джерел

  1. Кантаєва О.В. Бухгалтерський облік і аналіз інноваційної діяльності підприємств: організація і методологія: [монографія] / О.В. Кантаєва. – Житомир: ФОП Кузьмін Дн.Л., 2010. 424 с.
  2. Нематеріальні активи в роботі підприємств : правові основи, облік, оподаткування : навч. посібн. / [В.М. Жук, В.М. Пархоменко, Л.В. Рубаненко та ін.]; під ред. В.М. Жука, Ю.С. Рудченко. – К.: Юр–Агро–Веста, 2008. – 250 с.
  3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку та оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності в бюджетних установах / В.М. Жук, Ю.С. Рудченко // Облік і фінанси АПК. – 2009. – № 2. – С. 107-123.
  4. Методика оцінки вартості й бухгалтерського обліку прав на об’єкти інтелектуальної власності в наукових установах УААН / [В.П. Ситник, П.Т. Саблук, С.М. Кваша та ін.]. – К.: ННЦ "ІАЕ" УААН, 2009. – 73 с.
  5. Про наукову і науково-технічну експертизу: Закон України від 13 грудня 1991 р. № 1977-XII: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

Опубліковано: Жук В.М. Концептуальні підходи вирішення поверхневих та глибинних проблем обліку інноваційної діяльності / В.М. Жук // Облік і фінанси АПК. – 2011. - № 1. – С.36-39.

До списку статей