Новини

new

В.М. ЖУК, д.е.н., с.н.с.,
Директор Інституту обліку і фінансів

Інституціональні засади розвитку професії бухгалтера

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

  • Анализируются зарубежные и национальные подходы формирования в Украине института профессиональных бухгалтеров.
  • Предложено научное обоснование внедрения и использования институциональных механизмов в развитии профессии бухгалтера.

Key issues that are examined:

  • Foreign and national approaches of forming in Ukraine of institute of professional accountants are analysed.
  • The scientific ground of introduction and use of институциональных mechanisms is offered in development of profession of accountant.

 

Актуальність дослідження мотивована труднощами запровадження в Україні західного підходу розвитку професії бухгалтера.

Імплементована проектом USADI США система самоорганізації бухгалтерів України виявилась малосприйнятною для національного інституціонального середовища. До цих пір невідпрацьованою є і державна політика щодо самореалізації, професійної придатності та законодавчої ініціативи вітчизняних бухгалтерів. Потужний освітній потенціал України залишається до цієї проблеми байдужим та є безкомпромісним противником освіти поза його системою.

Ці та інші проблеми стримують розвиток професії бухгалтера та вимагають від наукових, державних й професійних кіл пошуки нової стратегії формування вітчизняного інституту бухгалтерів в умовах євроінтеграції.

Метою статті є обґрунтування наукових підходів до формування та розвитку інституту бухгалтерів, виходячи з доктрин економічної теорії інституціоналізму та потреби України відповідати у цьому вимогам розвинутого світу.

Завданнями статті є:

  • аналіз практики запровадження в Україні західних підходів до розвитку професії бухгалтера;
  • виявлення проблем формування в Україні інституту професійних бухгалтерів за вимогами Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ);
  • обґрунтування підходів до розвитку формальних складових інституціонального забезпечення розвитку професії бухгалтера в Україні;
  • розгляд перспектив національної практики запровадження підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерів на принципах та за вимогами МФБ;
  • формування першочергових завдань щодо розвитку професії бухгалтера у відповідних програмних документах.

Огляд попередніх досліджень. Я.В. Соколов у монографії [1] наводить вислів відомого американського аудитора Р. Монтгомері: «Хороший учет – следствие работы хороших бухгалтеров». Таким чином, розвиток бухгалтерського обліку, якість його інформації, а, відтак, і значення для громадськості (суспільства) визначається кваліфікаційним рівнем бухгалтерів.

Проблемам формування професії бухгалтера приділяється все більша увага, як вітчизняними (І. Бєлоусова, С.Ф. Голов, О.М. Петрук, С.І. Прилипко, Л.В. Чижевська та ін.), так і зарубіжними (Я.В. Соколов, А.П. Міхалкевич, С. Дж. Грей) вченими. Зокрема, досліджено історію створення і становлення професійних організацій, розвиток професії бухгалтера, підготовку бухгалтерських кадрів. Розглянуто роль професійних організацій в розробці і адаптуванні міжнародних стандартів фінансової звітності та бухгалтерського обліку [2]. Праці С.Ф. Голова [3] та С.І. Прилипка [4] більше пов’язані з питаннями професійного навчання бухгалтерів та їх сертифікації. Роль професійних організацій в регулюванні бухгалтерського обліку досліджувалася у працях І. Бєлоусової [5], О.М. Петрука [6].

Слід відзначити і дослідження Л.В. Чижевської, в якому означені вище питання розглядаються у взаємозв’язку з освітніми проблемами підготовки бухгалтерів у навчальних закладах України [7].

Отже, проблема формування та розвитку професії бухгалтера є однією з ключових тем досліджень у наукових колах. Проте існуючі дослідження не розглядали розвиток професії в контексті інституціональних особливостей устрою бухгалтерських та управлінських систем, не приділялася увага і галузевому аспекту цієї проблеми.

Розгляд завдань дослідження. Формування інституту професійних бухгалтерів є найбільш складною складовою інституціонального забезпечення розвитку бухгалтерського обліку.

В ієрархії складових інституціонального забезпечення розвитку бухгалтерського обліку неформальні інститути (умовно – професійна дієздатність бухгалтерів) є найвищим щаблем. Стан «зрілості» цього інституту є визначальним для успіхів у розвитку як систем бухгалтерського обліку, так і економіки сталого розвитку в цілому.

Розвинутими країнами, МФБ цій складовій приділяється найбільша увага, оскільки її компоненти спрямовані на забезпечення відповідності професійних бухгалтерів високим вимогам суспільства. Вона включає в себе такі важливі компоненти як: формування професійної свідомості бухгалтерів; розвиток професійних бухгалтерських організацій; розвиток системи професійного навчання; формування та дотримання норм професійної етики та ін.

Вимоги, які ставляться перед представниками професії бухгалтера, можна поділити на дві групи: 1) вимоги  встановлені державою; 2) вимоги сформовані самими представниками професії.

У радянський період вимоги держави до бухгалтера найбільш вдало визначив І.Р. Ніколаєв, учень П.Б. Струве. Він вказував, що справжній бухгалтер повинен: «1) хорошо знать особенности предприятия, в котором работает; 2) быть достаточно жестким, чтобы с успехом противостоять тому давлению, какое он постоянно испытывает со стороны «своего природного антагониста – оперативника-хозяйственника»; 3) обладать способностью быстро ориентироваться в особенностях каждой сделки, чтобы знать, что от кого потребовать, и не опасаться за какие-либо осложнения в будущем, приступая к исполнению сделки» [8].

В Україні завдання, обов’язки, знання та кваліфікаційні вимоги до бухгалтерів і головних бухгалтерів на державному рівні визначені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, який затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336.

Крім вимог, які ставляться державою до професії бухгалтера, нині все більшого значення для розвитку професії набувають вимоги, встановлені професійною спільнотою. Вони визначені Міжнародними стандартами освіти професійних бухгалтерів. Ці стандарти визначають мінімальні кваліфікаційні вимоги до освітніх і професійних знань, практичного досвіду і системи безперервного підвищення кваліфікації. На сьогодні існує вісім стандартів освіти:

  • МСО 1 «Вступні вимоги програми професійної освіти бухгалтерів»;
  • МСО 2 «Зміст програми професійної освіти бухгалтерів»;
  • МСО 3 «Професійні навички»;
  • МСО 4 «Професійні навички, етика та ставлення»;
  • МСО 5 «Вимоги щодо практичного досвіду»;
  • МСО 6 «Оцінка професійних здібностей та компетентності»;
  • МСО 7 «Постійний професійний розвиток: Програма навчання протягом усього життя та постійний розвиток професійної компетентності»;
  • МСО 8 «Вимоги до компетентності фахівців з аудиту».

Отже, розвиток професії бухгалтера пов’язаний передусім з відповідністю вимогам, які ставить перед цією професією суспільство в особі користувачів бухгалтерської інформації. Самі по собі бухгалтери, кожен окремо, не в силі забезпечити таку відповідність. Тому й стає очевидним, що розвиток професії неможливий без розвитку професійного руху у формі створення та діяльності громадських професійних організацій, на які і покладається місія формування в свідомості бухгалтерів їх значення для суспільства, що і передбачає наявність високих вимог до них з боку останнього.

Історично склалося так, що найбільший розвиток професійні організації отримали в англо-саксонських країнах, оскільки на теренах колишнього Радянського Союзу та й у більшості країн Європи прерогатива в регулюванні бухгалтерського обліку належала державі.

Історія найвпливовіших бухгалтерських професійних організацій сягає більше ста років. Не дивно, що їх вплив на розвиток бухгалтерського обліку у світі є таким значним.

Із 90-х років минулого століття розпочався процес розвитку  вітчизняних професійних бухгалтерських організацій, які за метою діяльності, завданнями, що на них покладені, дуже подібні до західних попередників. Однак досвід роботи вітчизняних організацій суттєво менший. Та й їх вплив на регулювання обліку не такий потужний, як у зарубіжних організацій.

В 1996 р. в Україні була створена Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ). Формування і розвиток ФПБАУ відбувалися за підтримки Агентства з міжнародного розвитку США (USAID). Зокрема, досить потужно USAID фінансувався Проект реформування бухгалтерського обліку в Україні, який передбачав, як одне із головних завдань, запровадити в Україні систему міжнародної професійної сертифікації на основі програми СІРА.

Програма СІРА – це російськомовна програма міжнародної сертифікації професійних бухгалтерів. Назва програми походить від назви сертифікату СІРА – Certified International Professional Accountant (Сертифікований міжнародний професійний бухгалтер) (табл. 1).

Таблиця 1.

Кваліфікаційні вимоги для отримання сертифікатів САР та СІРА

№ п/п

Вимоги

Рівень САР

Рівень СІРА

1.

Здача екзаменів:

Фінансовий облік – 1

Управлінський облік – 1

Податки та право

Фінансовий облік – 2

Управлінський облік – 2

Аудит

Фінансовий менеджмент

Управлінські інформаційні системи

 

+

+

+

-

-

-

-

-

 

+

+

+

+

+

+

+

+

2.

Вища освіта

-

+

3.

Досвід роботи за спеціальністю

Не менше одного року

Не менше 3 років

4.

Добра репутація як члена професійної організації

Рекомендація організації – члена ЄРСБА

Рекомендація організації – члена ЄРСБА

5.

Підтвердження базової кваліфікації з інформаційних технологій

Відповідно до вимог професійної організації

Іспит

Механізм, за яким реалізується програма СІРА в Україні та країнах СНД, відображений на рис. 1.

Image

Рис. 1. Механізм розвитку професії бухгалтера за програмою СІРА

Внаслідок конфлікту, між керівництвом ФПБАУ та USAID, Проектом реформування бухгалтерського обліку (USAID) в 2004 р. було підтримано ініціативу щодо створення Української асоціації сертифікованих бухгалтерів і аудиторів (УАСБА).

Критично оцінюючи запровадження в Україні західного підходу до розвитку професії бухгалтера, слід визнати, що станом на початок 2010 року за програмою CAP-CIPA в Україні сертифіковано біля 4 тисяч бухгалтерів. Більшість із них отримали сертифікат за стимулювання донорських програм у двох вищезазначених бухгалтерських організаціях.

Окрім того, 200 бухгалтерів є членами та отримали сертифікати CAP-CIPA у Федерації аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України (ФАБФ АПКУ).

ФАБФ АПКУ утворена в 2003 році на базі науково-методичної ради з бухгалтерського обліку, що функціонує при Мінагрополітики України з 1992 року. Дана організація створювалась без іноземної допомоги, що пояснює меншу чисельність сертифікованих за програмою CAP-CIPA її членів.

На початок 2010 року всі три вищезазначені вітчизняні професійні бухгалтерські організації нараховують у своїх рядах трохи більше 4 тисяч носіїв сертифікату CAP , що досягає 1 % бухгалтерів України. Дослідження засвідчують, що з них лише 30-40 % підтримують свої об’єднання активною участю у професійному житті та сплатою членських внесків. У значної частини сертифікованих бухгалтерів призупинено дію сертифікату з причин не проходження ними обов’язкового підвищення кваліфікації [9].

Вищеозначені причини, і не тільки, засвічують значні труднощі розвитку професії бухгалтера в Україні за закордонними сценаріями.

З іншої сторони, до цих пір на державному рівні не прийнято концепції розвитку професії бухгалтера. Відповідно відсутні будь-які законодавчі вимоги щодо статусу професійного бухгалтера в Україні.

Освітній потенціал України, по інерції на державному фінансуванні, формально проводить підвищення кваліфікації бухгалтерів на принципах ще радянської системи. При цьому, таке навчання проходять на рік лише сотні бухгалтерів при потребі для України десятків тисяч.

З вищевикладеного маємо такі висновки: у розвитку професії бухгалтера в Україні одночасно функціонують підходи з різних інституціональних системи: західно-ринкова система формування та функціонування професійних об’єднань; радянська система підвищення кваліфікації бухгалтерів та байдужість української держави до цієї проблеми.

Такий стан не може відповідати національним потребам та загрожує економічному розвитку держави у глобальному світі.

Досягнення Україною західних успіхів розвитку професії бухгалтера неможливе без інституціональних змін. Такі зміни потрібні на всіх щаблях інституціонального забезпечення вирішення цього питання.

Першочерговими мають бути проведені зміни у формальних інститутах, так званих «правилах гри». Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» має визначити статус професійного бухгалтера, роль та місце професійних об’єднань бухгалтерів у розвитку національної системи обліку, її адаптації до МСФЗ та вимог МФБ.

Важливою складовою інституціонального забезпечення розвитку професії бухгалтера в національних реаліях є активна участь держави у цих процесах, використання потенціалу освітніх закладів, науки у підвищенні кваліфікації та конкурентоздатності вітчизняних бухгалтерів.

У розвинутих країнах професія бухгалтер є одною із найповажніших та найпрестижніших. Останньому значною мірою сприяє десятиліттями відпрацьована система підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерів під громадським і професійним контролем. Головне, що така система не тільки забезпечує високопрофесійну підготовку бухгалтера, а й дозволяє йому бути визнаним спеціалістом на ринку та мати не абиякий соціально-економічний захист.

Для України це бажаний результат. Ще в 2004 році національні професійні організації направили лист Міністерству фінансів України із зазначенням потреби в розробці вітчизняної системи підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерів. Передбачалося, що така сертифікація здійснюватиметься під контролем громадських професійних об’єднань із залученням вищих навчальних закладів та за координації Міністерства фінансів України.

На відміну від даного підходу, освітньою спільнотою відстоювалася позиція про необхідність підвищення кваліфікації виключно на базі вищих навчальних закладів. Зокрема, у листі Президенту України, направленому за результатами Всеукраїнської наукової конференції, що відбулася у Житомирському державному технологічному університеті у 2003 році йшлося про необхідність надання права на підготовку, перепідготовку та сертифікацію бухгалтерів і аудиторів вищим навчальним закладам.

Таке протиріччя поглядів на вирішення проблеми професійного розвитку бухгалтерів призвело до того, що до цього часу немає єдиної національної системи підвищення кваліфікації бухгалтерів. Існують лише Рекомендації щодо програми підвищення кваліфікації бухгалтерів, які Міністерство фінансів України видало листом від 27.01.2006 р. № 31-34000-16-5/1441. Однак вказані рекомендації не мають організаційної завершеності, є не обов’язковими для застосування під час навчання бухгалтерів ні в навчальних закладах за програмами підвищення їх кваліфікації, ні професійними громадськими організаціями.

Внаслідок вказаного вище, значна кількість освітніх продуктів для бухгалтерів в Україні почали впроваджуватися іноземними представниками, котрі стратегічно передбачали, що саме вони стануть основою системи післядипломного підвищення кваліфікації бухгалтерів в Україні. Проте їх освітні програми не враховують особливостей вітчизняного правового поля та досвіду фахівців у сфері обліку та контролю в Україні. Зміст таких навчальних програм за дисциплінами не завжди відповідає змісту навчальної літератури і атестаційних завдань, а інтереси іноземних ініціаторів, що пропагують свої освітні продукти, мають виключно тимчасовий комерційний характер.

Окрім того, і вітчизняні професійні організації не можуть знайти спільної мови в плані професійного розвитку бухгалтерів. Вони більше конкурують одна з одною в реалізації програми CAP-CIPA, показуючи свої тимчасові переваги в певних питаннях, ніж намагаються співпрацювати, примножувати позитивний досвід і впроваджувати високоякісні національні освітні продукти.

Встановлено, що незважаючи на явні організаційні та навчально-методичні переваги програми CIPA, вона все частіше стає об’єктом критики з боку бухгалтерської науково-професійної спільноти країн СНД. Серед причин цього: запізнення в її оновленні по змінах в МСФЗ; незіставність у вимогах до змісту по країнах СНД; відсутність фінансування на вдосконалення та популяризацію програми у зв’язку із закінченням проекту USAID; байдужість державних інституцій, регуляторних органів більшості країн СНД (в т.ч. і в Україні) до цього проекту; ігнорування національних традицій бухгалтерського обліку; в ній відсутній курс з обліку за національними стандартами, що значно знижує практичну цінність програми.

Інший недолік – це вартість програми для бухгалтерів. Для того, щоб зараз здобути сертифікат СІРА, необхідно витратити близько 20 тис. грн., що включає також плату за участь у іспитах.

Така ситуація невигідна ні для держави, ні для професійних організацій, ні, власне, для самих бухгалтерів. На вирішення цієї проблеми Федерацією аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України розроблено Концепцію національної системи підвищення кваліфікації професійних бухгалтерів, котру передано на розгляд методологічній раді з бухгалтерського обліку Мінфіну України. Даний документ розроблено на виконання завдань Концепції розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки, що прийнята 03.02.2009 р. Колегією Мінагрополітики України.

У розвиток Концепції при ФАБФ АПКУ у 2008 році створений вищий навчальний заклад «Інститут обліку і фінансів», який в 2009 році пройшов акредитацію в Міністерстві освіти і науки України.

Із метою обґрунтування напрямів та параметрів запровадженя системи підвищення кваліфікації бухгалтерів аграрного сектору економіки проведене дослідження стану професійної відповідності бухгалтерських кадрів сільськогосподарських підприємств міжнародним стандартам освіти.

В результаті розроблено програму сертифікації та підвищення кваліфікації «Сертифікований професійний бухгалтер АПВ» (САРА).

Програма CAPA стала першою національною, галузевою програмою підготовки бухгалтерів, що визнана на державному рівні. Дана програма схвалена науково-методичною радою з питань бухгалтерського обліку при Мінагрополітики України, погоджена з Міністерством освіти і науки України та його Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти.

Запроваджений ФАБФ АПКУ механізм реалізацій Програми САРА відповідає міжнародним вимогам та схожий на той, що застосовується в реалізації програми СІРА (рис. 1). Вищезазначене дозволило досягти сприйняття даної програми регіональною групою МФБ – Євроазійською радою сертифікованих бухгалтерів і аудиторів, як спеціалізацію в аграрній сфері до програми СІРА.

Програма САРА – перший і єдиний в Україні освітній продукт, що має як професійне, так і поглиблене галузеве спрямування. Її поява та запровадження означують певний інституціональний механізм до запровадження в Україні підходів до розвитку професії бухгалтера за міжнародними стандартами.

Програма включає шість спеціалізованих курсів: звітність підприємств; облік сільськогосподарської діяльності; організація обліку відносин власності; облік державної підтримки агропромислового виробництва; облікова політика підприємств АПВ; оподаткування підприємств АПВ (спеціальні режими).

Програма орієнтована саме на сегмент бухгалтерів аграрно-продовольчого сектору економіки України. Вона враховує специфічні особливості обліку сільського господарства, що не враховуються в інших програмах.

Після опанування кожного курсу, учасники проходять тестування, результати яких дійсні протягом двох років. За успішного проходження всіх курсів та здачі іспиту учасники програми САРА отримують сертифікат про присвоєння кваліфікації – сертифікований професійний бухгалтер АПВ (Certified Agricultural Professional Accountant).

Крім того, ФАБФ АПКУ спільно з Мінагрополітики України розроблено та запроваджено навчання бухгалтерів бюджетних установ АПВ за Програмою CAPS (Сертифікований бухгалтер у бюджетній сфері). Потреба його запровадження пов’язана з перспективою уведення в дію в Україні міжнародних стандартів обліку в державному секторі.

Програмою CAPS передбачено п’ять специфічних навчальних дисциплін, які розкривають головні практичні аспекти обліку в бюджетних установах, що є відмінними від загальноприйнятої практики обліку.

Отже, практика реалізації перших національних освітніх програм для бухгалтерів системи АПВ засвідчує, що досягнення бажаних результатів у цій сфері в Україні неможливе без участі держави. Останнє не суперечить позиції МФБ. Навпаки, МФБ, Світовий банк, ООН радять кожній країні шукати в цьому всій шлях [10].

Висновки. В аграрному сегменті розвитку професії бухгалтера сформовано неформальний інститут – Федерацію аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України, – яка спільно з державними інститутами створює інституціональний базис розвитку професії бухгалтера в аграрному секторі економіки.

Для реалізації завдань з формування інституційного середовища розвитку професії бухгалтера науково-обгрунтовано здійснення наступних заходів:

  • законодавче закріплення сутності та статусу професійного бухгалтера;
  • надання професійним об’єднанням бухгалтерів статусу дорадницької професійної ланки економічної системи громадянського суспільства, з включенням до відповідних державних програм;
  • запровадження спільно з професійними бухгалтерськими об’єднаннями, освітніми закладами державної програми підвищення кваліфікації та сертифікації професійних бухгалтерів;
  • державна підтримка становлення територіальних відділень професійних об’єднань бухгалтерів в аграрних регіонах;
  • об’єднання зусиль державних, освітніх, наукових та професійних складових інституціонального забезпечення для участі в розробці МСФЗ, національного законодавства та розвитку професії.

 Список використаних джерел

  1. Соколов Я.В. Основы теории бухгалтерского учета / Я.В. Соколов. – М. : Финансы и статистика, 2000. – 496 с.
  2. Михалкевич А.П. Развитие бухгалтерського учета в условиях глобализации экономики   / А.П. Михалкевич // Вісник ЖДТУ. – 2003. – № 4 (26) :  Економічні науки. – С. 159–165.
  3. Голов С.Ф. Про сертифікацію бухгалтерів / С.Ф. Голов // Баланс. – 2002. – № 43. – С. 26.
  4. Прилипко С.І. Сертифікація професійних бухгалтерів в Україні / С.І.Прилипко // Облік і фінанси АПК. – 2004. – № 2. – С. 102–106.
  5. Бєлоусова І. Розвиток бухгалтерської професії як важливий чинник подолання економічної кризи в Україні / І. Бєлоусова // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – № 5. – С.3–6.
  6. Петрук О.М. Гармонізація національних систем бухгалтерського обліку: монографія / О.М. Петрук. – Житомир : ЖДТУ, 2005. – 420 с.
  7. Чижевска Л.В. Бухгалтерський облік як професійна діяльність : теорія, організація, прогноз розвитку : дис. доктора екон. наук : 08.00.09 / Чижевська Людмила Віталіївна   – Житомир, 2007. – 396 с.
  8. Бухгалтерский учет В СССР : [Электрон. ресурс]. – Режим доступа : http : // revolution.allbest.ru/audit /00040469_0.html.
  9. http://www.uacaa.org/ukr/membership/members/

Опубліковано: Жук В.М. Інституціональні засади розвитку професії бухгалтера / В.М. Жук // Облік і фінанси АПК. – 2010. - № 2. – С.122-127.

До списку статей